ГОТУЄМОСЬ ДО МАТЕМАТИЧНИХ ОЛІМПІАД

http://library.ippro.com.ua/attachments/article/109/%D0%93%D0%BE%D1%82%D1%83%D1%94%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%8C%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%B0%D0%B4%D0%B8d.pdf

Фото - звіт тижня математичної творчості

День відкритих дверей. Урок алгебри в 9-му класі

Оформлення математичного скрапбукінгу

Орієнтовні завдання І етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад (2016р.)

http://rmk-nosvita.at.ua/load/zmist_dijalnosti_novini/rozvitok_obdarovanosti_olimpiadi_naukovi_konkursi/olimpiadi_2017_orientovni_zavdannja/5-1-0-79

Визначено терміни проведення ЗНО-2017

Реєстрація осіб для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні триватиме з 6 лютого до 17 березня 2017 року. Вносити зміни до реєстраційних даних учасники зовнішнього незалежного оцінювання зможуть до 31 березня 2017 року.

Запрошення-перепустки для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні, у яких зазначатиметься час і місце проведення тестувань, будуть розміщені на інформаційних сторінках учасників до 28 квітня 2017 року.

Основна сесія зовнішнього незалежного оцінювання триватиме з 23 травня до 16 червня.Тестування зукраїнської мови і літературивідбудеться 23 травня,іспанської, німецької, французької мов– 25 травня,англійської мови– 29 травня,математики– 31 травня,історії України– 2 червня,російської мови– 6 червня,біології– 8 червня,географії– 12 червня,фізики– 14 червня,хімії– 16 червня.

Графік проведення додаткової сесії зовнішнього незалежного оцінювання буде оприлюднений до 28 квітня 2017 року. Реєстрація для участі в додатковій сесії зовнішнього незалежного оцінювання окремих категорій осіб, які не мали змоги зареєструватися в основний період (учасники антитерористичної операції, особи з окупованого Криму та неконтрольованих територій Донбасу), триватиме з 3 до 19 травня 2017 року.

Інформація про результати основної сесії зовнішнього незалежного оцінювання з усіх навчальних предметів буде розміщена на інформаційних сторінках учасників зовнішнього незалежного оцінювання до 23 червня 2017 року (українська мова і література, іноземні мови, математика – до 15 червня, історія України, біологія, російська мова – до 19 червня, географія, фізика, хімія – до 23 червня).

Підготовка до тижня математичної творчості

УРОК № 14. ПРОБЛЕМА ОБМЕЖЕНОСТІ РЕСУРСІВ ТА ВИБОРУ ВИРОБНИЦТВА

Мета уроку: з’ясувати зміст і наслідки обмеженості виробничих ресурсів та шляхи зростання виробничих можливостей; навчити розрізняти повну та неповну зайнятість ресурсів і повний та неповний обсяг виробництва; розвивати логічність і послідовність у викладенні своєї думки; виховувати бережливе ставлення до ресурсів.
Основні поняття: обмеженість ресурсів, фактор виробництва, виробничий ресурс, відтворювані та невідтворювані ресурси, повна зайнятість, повний обсяг виробництва, розподільна і виробнича ефективність, проблема вибору, ціна вибору (альтернативна вартість).
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

III. Вивчення нового матеріалу
1. Лекція вчителя

Зміст обмеженості виробничих ресурсів

Основна економічна проблема, яка постає перед окремими людьми, групами людей і суспільством загалом, полягає в тому, що виробничі ресурси в природі та економічному обігу є обмеженими, а деякі з них узагалі вважаються рідкісними.
Обмеженість ресурсів означає незбалансованість між відносно необмеженими потребами і відносно обмеженими засобами, джерелами, що забезпечують задоволення цих потреб. Жодне суспільство не володіє достатніми ресурсами для виробництва такого обсягу товарів і послуг, якого воно бажає.
Для задоволення своїх потреб люди використовують необхідні засоби, які називаються економічними (виробничими) ресурсами, або факторами виробництва.
Поняття «фактор виробництва» та «виробничий ресурс» розглядають як тотожні, хоча між ними є певна відмінність.
Фактор (від лат. factor — той, що робить), або чинник, є рушієм певного процесу.
Ресурс (від франц. resource — цінність, запас, джерело засобів) потенційно може стати фактором, але стає ним не завжди.
Факторами виробництва, а отже, і виробничими ресурсами, є земля, праця, капітал, підприємницькі здібності.
Виробничі ресурси складаються з усього того, що необхідно для виробництва потрібних людям товарів і послуг. Це фабричні й сільськогосподарські будівлі і споруди, різне устаткування, інструменти, машини, засоби транспорту, зв’язку, праця, земля, найрізноманітніші корисні копалини тощо.
Земля як виробничий ресурс — це всі даровані блага природи, які застосовуються у виробництві, а саме: орні землі, пасовища, ліси, родовища корисних копалин, водні та інші види природних ресурсів, обмежені територією країни, особливостями геологічного складу її ґрунтів, географічним положенням, кліматичними особливостями та низкою інших чинників.
Обмеженість капітальних ресурсів (машини, інструменти, устаткування, будівлі, споруди, транспортні засоби тощо) визначена всім попереднім економічним розвитком кожної країни, досягнутим технологічним рівнем виробництва, наявними можливостями імпорту капітальних ресурсів. Звісно, можна побудувати нові фабрики та ферми, шосе й канали, виготовити обладнання. Проте для цього потрібен час і ресурси для їх створення.
Обмеженість трудових ресурсів зумовлена загальною кількістю населення країни і часткою працездатних людей у його складі; його віковим і статевим складом, ступенем фізичного здоров’я. Обмеженою є також кількість людей певної спеціальності та певного рівня кваліфікації, украй необхідних для виробництва суспільних благ.
Щодо обмеженості підприємницьких здібностей, то лише незначна частина працездатного населення країни, а це лише 5-7 %, можуть бути вдалими підприємцями. Безперечно, до країни можна запросити закордонних кваліфікованих менеджерів чи підготувати власні кваліфіковані кадри, проте це потребує часу і коштів.

Відтворювані та невідтворювані ресурси

До відтворюваних виробничих ресурсів належать ті, що створюються і відновлюються природою (водні басейни, ґрунт, флора, фауна) та суспільством (засоби виробництва). До відтворюваних одночасно і природою, і суспільством належать трудові ресурси: люди з’являються у світ як біологічні істоти і набувають у суспільстві необхідних знань і навичок для виробничої діяльності.
До невідтворюваних належать корисні копалини, що повністю споживаються як сировина. Крім того, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до невідтворюваних. Це, зокрема, знищені чорноземи, вирубані ліси, забруднені водойми. Для відтворення цих напівзнищених ресурсів потрібні загальнонаціональні зусилля і не одне століття.
Обмеженість певною мірою відносна, адже вона зумовлена рівнем потреб. Обмеживши потреби, можна відносно зменшити й обмеженість ресурсів.
Деякі види ресурсів, і насамперед невідтворювані, обмежені самою природою, отже, раніше чи пізніше настане час їхнього вичерпання. Учені вже підрахували загальні розміри нафти, газу, вугілля та інших корисних копалин і строки їхнього вичерпання. Обмеженими є площі чорноземів, водойм, річок, лісів тощо. Ці ресурси абсолютно обмежені.
Використання всіх наявних для виробництва ресурсів характеризує поняття «повна зайнятість». У суспільстві не повинно бути підприємств або капітального устаткування, що простоюють, землі, яка не обробляється, працівників, які вимушено залишаються без роботи.
Слід зазначити, що йдеться тільки про придатні для виробництва ресурси. Якщо взяти, наприклад, ресурс праці, то придатними до роботи є особи в працездатному віці, визначеному законодавством країни.
Суспільство також визначає придатність до використання таких ресурсів, як земля, виробничі фонди.
Скажімо, частина орних земель свідомо вилучається із сівозміни під пар. На деякий період може виникнути потреба в зупинці цеху для його технічної реконструкції тощо.
Проте, використання всіх наявних ресурсів не гарантує ефективного функціонування економіки. Слід ще забезпечити повний обсяг виробництва.
Повний обсяг виробництва означає, що ресурси використовуються так, що вони найповніше задовольняють потреби суспільства. Якщо економіка не досягає повного обсягу виробництва, то ресурси недовикористовуються.
Оскільки ресурси рідкісні, економіка за повної зайнятості та повного обсягу виробництва не може забезпечити необмеженого випуску товарів і послуг.

Виробничі можливості

Обмеженість виробничих ресурсів та багатоваріантність їх застосування привели до формування поняття «виробничі можливості».
Виробничі можливості — це можливості суспільства з виробництва економічних благ за умови повного й ефективного використання всіх наявних ресурсів за даного рівня розвитку технології.
2. Виконання завдання
Припустімо, після закінчення уроків у старшокласника залишається вісім годин вільного часу і він хоче його використати для виконання домашніх завдань і перегляду передач по телевізору. Як можна розподілити цей час?
Звісно, можна всі вісім годин дивитися телевізор або готувати уроки.
Але є й інші можливості, тобто можна зробити й одне, і друге. Можливі рішення представлені у вигляді таблиці (шкали виробничих можливостей).

Варіанти рішень	Час приготування уроків	Час перегляду телевізійних передач
А	8	0
Б	7	1
В	6	2
Г	5	3
Д	4	4
Е	3	5
Є	2	6
Ж	1	7
3	0	8

1) 3а даними таблиці побудуйте графік різних можливостей використання вільного часу старшокласника.
2) Визначте свій варіант використання вільного часу. Рішення обґрунтуйте.
І таблиця, і графік ілюструють різні можливості щодо використання вільного часу.
Схоже завдання слід розв’язати і суспільству, приймаючи рішення стосовно використання своїх обмежених ресурсів. Саме через обмеженість ресурсів актуальною стає проблема вибору.

Необхідність вибору як наслідок проблеми обмеженості

Проблема вибору — одна з найважливіших та найскладніших проблем для будь-якої людини чи суспільства. Проблема вибору полягає в тому, що внаслідок обмеженості ресурсів порівняно з масштабами людських потреб завжди доводиться вибирати, на що саме витрачати ці ресурси. Адже неможливо використати одні й ті самі ресурси двічі й одночасно. Вибір — це можливість отримати щось, але водночас це — необхідність відмовитись від іншого.
У реальному житті люди постійно здійснюють вибір. При цьому вони надають перевагу лише одному з можливих варіантів (альтернатив) і фактично втрачають можливість отримати щось інше. Оскільки економічні блага не можна отримати, не втративши чогось, не заплативши за них утраченою можливістю отримати щось інше. Вибір завжди має ціну, або альтернативну вартість (вартість втраченої можливості).
Якщо, наприклад, сільська громада здійснює вибір, що збудувати на вільній ділянці землі поблизу автостради: автостоянку, автозаправну станцію або магазин, — і вибір зроблено на користь автостоянки, то ціною такого вибору — відведення цієї землі під автостоянку — буде втрачена можливість мати об’єкт, другий за значенням після обраного (автозаправну станцію).
Таким чином, термін «ціна вибору» (або альтернативна вартість) стосується найбажанішої серед необраних альтернатив, або другої за значенням після обраного варіанту.
3. Вправа «Вибір»
Уявіть, що виграли в лотерею 1000 грн. Обговоріть з учнями, на що вони хотіли б витратити дану суму грошей. Запропонуйте їм записати свої пропозиції в зошит. Після того, як список стане досить великим, попросіть учнів виділити зірочкою найважливіше для них бажання, а кружечком обвести наступну за бажаністю потребу.
Розділіть дошку на дві частини. Одну частину назвіть «Вибір», іншу — «Вартість» (ціна вибору). Запропонуйте декільком учням записати свою відповідь у стовпці «Вибір». Друге за бажаністю рішення записати в стовпці «Вартість».
(Слід наголосити, що під час прийняття рішення є реальний вибір і друге за значенням рішення — ціна вибору, або альтернативна вартість).

IV. Закріплення нових знань і вмінь учнів
Виконання практичних завдань
1. Спонсори запропонували вокально-інструментальному ансамблю вибрати один із наступних подарунків: синтезатор,
гітару або установку для кольорової музики. Учні оцінили корисність подарунків відповідно в 7,5 і 10 балів. За ціною найдорожчий синтезатор, потім — установка для кольорової музики, потім — гітара. Визначте вибір членів вокально- інструментального ансамблю і його альтернативну вартість. (Відповідь. Вибір — установка для кольорової музики, альтернативна вартість — синтезатор.)
2. Міський голова міста N вирішив використати незабудовані площі в центрі. Вони знаходяться між діловою частиною міста та великим кварталом, де ведеться житлове будівництво. Міська рада, яка приймає рішення, повинна розглянути дві пропозиції. Перша — побудувати дитячий ігровий майданчик, друга — спорудити стоянку для автомобілів. Перш ніж прийняти рішення, рада влаштувала громадські слухання з цього питання. Серед тих, хто мав намір виступити, були: власник магазину в центрі міста; батько дитини, який живе в центрі міста; батько дитини, який живе на околиці міста; людина, яка їздить на роботу в центр міста.
Як у кожному випадку розкривається «проблема вибору» й «ціна вибору»?
Запитання для обговорення
1. Що таке обмеженість ресурсів?
2. У чому полягає головна проблема економіки?
3. Чому суспільство має робити вибір?
Великий індійський гуманіст Махатма Ганді стверджував: «Світ достатньо великий, щоб задовольнити потреби будь-якої людини, проте надто малий, щоб задовольнити людську жадобу».
1) Яку загальну економічну проблему можна співвіднести з висловом М. Ганді?
2) Поясніть, чому «людська жадоба» (її можна трактувати як прагнення людини якомога повніше задовольнити свої матеріальні потреби) призводить до проблем із використанням наявних ресурсів.
3) Чи є потреби, задоволення яких не передбачає вичерпання ресурсів?

V. Підсумок уроку

VI. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал підручника.

УРОК № 13. ПІДСУМКОВИЙ УРОК З ТЕМИ «СПОЖИВАЧ ЯК ОСНОВНИЙ СУБ’ЄКТ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ»

Мета уроку: узагальнити знання з теми; продовжувати формувати логічність і послідовність у викладенні своєї думки, розвивати вміння самостійно опрацьовувати матеріал; виховувати ощадливе ставлення до коштів.
Тип уроку: урок узагальнення знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Закріплення нових знань та вмінь учнів
1. Поясніть термін «потреби вільного часу». Охарактеризуйте їх на конкретних прикладах.
2. Як ви розумієте поняття «раціональна поведінка», «економічна поведінка». Проаналізуйте їх сутність. Чи існували б такі поняття в умовах необмеженості ресурсів? Чому?
3. Охарактеризуйте вплив засобів масової інформації і реклами на формування потреби економічної поведінки людини. Визначте його позитивні і негативні наслідки.
4. Доведіть, що головним суб’єктом економічних відносин суспільства є людина з її потребами та інтересами.
5. На конкретних прикладах проаналізуйте зв’язок між потребами, інтересами й економічною поведінкою людини. Поясніть логічний ланцюжок: потреба — інтерес — мотив — дія — результат: задоволення потреби.
6. Користуючись додатковою літературою підготуйте розповідь про теорію маржиналізму. Наведіть аргументи «за» і «проти» цієї теорії.
Методика проведення уроку
Поділити клас на 6 груп. Кожна група досліджує питання. У групі учні поділені ще на а, б, в, г, д букви.
Потім учні, які мають картки 1а, 2а, За, 4а, 5а, ... переходять в інші групи. Відбувається обмін інформацією. Таким чином, учні дуже швидко навчають один одного.

III. Підсумок уроку
Учитель узагальнює знання учнів.
Задовольняючи свої потреби, людина керується суб’єктивними оцінками споживчих благ. В економіці, де звичайним явищем є насичення ринку споживчими благами, діє правило зменшення граничного блага. Так, люди змінюють структуру споживання, прямуючи до оптимальної моделі. В економіці, де звичайним є дефіцит споживчих благ і на поведінку споживача суттєво впливає інфляція, може діяти зворотне правило: зростання граничної корисності споживчого блага.

IV. Домашнє завдання
Випереджувальне завдання до теми «Проблема обмеженості ресурсів та вибору виробника».

УРОК № 12. ОЗНАКИ РАЦІОНАЛЬНОГО СПОЖИВАЧА

Мета уроку: розглянути ознаки раціональної та нераціональної поведінки споживача; продовжувати розвивати вміння розраховувати загальну та граничну корисність; розвивати допитливість і самостійність; виховувати ощадливість.
Основні поняття: раціональна поведінка споживача.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
1. Наведіть приклади, коли один і той самий товар у різноманітних ситуаціях може мати велику корисність і може бути взагалі непотрібним? (Ліки)
2. Якщо одна сім’я зранку п’є чай, а інша віддає перевагу сокам, хто вчиняє раціональніше? (Обидві сім’ї вчиняють раціонально, адже раціональність припускає вибір того, що приносить особисту вигоду кожному. Кожна сім’я, напевне, виходячи зі своїх смаків і обмежених доходів, зробила раціональний вибір, за якого їхні вигоди перевищують витрати.)

III. Вивчення нового матеріалу
На нашому уроці ми поговоримо про раціональну поведінку споживача.
Принцип перший. Люди вибирають. Вибір завжди пов’язаний із витратами. Це означає, що кожна людина, роблячи вибір, завжди поступається чим-небудь. Вибір насправді включає дві дії. Коли є досяжною більш ніж одна альтернатива, вибираємо одне і водночас відмовляємося від іншого. Старий вислів «у мене немає вибору» просто не застосовний до економічного аналізу: альтернативи існують завжди, оскільки незамінних речей немає! Однак іноді витрати, пов’язані з відмовою від однієї з альтернатив, настільки великі або настільки незначні, що нам здається, начебто має місце лише одна альтернатива. Прикладом може служити вибір собі чого-небудь на десерт, коли є лише дві альтернативи: червиві яблука і шоколадний торт. Витрати, пов’язані з відмовленням від червивих яблук, настільки незначні, що уявляється, начебто є лише одна альтернатива — шоколадний торт.
У ринковій економіці вибір відіграє дуже важливу роль. Споживачам потрібно вибирати, які товари і послуги купити, маючи на увазі, що після прийняття рішення їм доведеться відмовитися від інших товарів. Виробник повинен визначити, які саме товари виробляти, причому виробляти ефективно. Якщо виробник прийматиме неправильні рішення, він не зможе залишитися в бізнесі.
Слід пам’ятати, що використання ресурсів — це втрата. Використовуючи ресурси в одних цілях, втрачаємо можливість використовувати їх в інших цілях. Таким чином, в економіці необхідно завжди аналізувати альтернативні витрати — витрати на виробництво товару, оцінені з погляду втраченої можливості використання тих самих ресурсів з іншою метою. Альтернативні витрати в грошовому вираженні — це сума альтернативних грошових витрат і неодержаних грошових доходів.
Альтернативні витрати можуть виступати як різниця між прибутком, який можна було б одержати за найвигіднішого з усіх альтернативних способів використання ресурсів, і реально отриманим прибутком.
Поняття, що стало одним з основних в економіці (opportunity cost), запровадив Фрідріх фон Візер (1851-1926 pp.). У перекладі в літературі зустрічаються такі варіанти: витрати альтернативних можливостей, витрати втрачених можливостей, альтернативна вартість, альтернативні витрати. В основі вибору лежить закон Візера: дійсна цінність якої-небудь речі — це недоотримана корисність інших речей, які могли бути вироблені (придбані) за допомогою ресурсів, витрачених на виробництво (придбання) певної речі.
Принцип другий. Люди поводяться раціонально. У будь-яку годину дня людям доводиться вибирати. Що одягти? Учитися чи піти гуляти? Знайти роботу чи продовжувати навчатися? Незалежно від віку, добробуту і місця проживання, усі люди повинні робити вибір, і від вибору залежить як їхнє власне життя, так і життя пов’язаних із ними людей. Економісти вважають, що вся господарська діяльність населення, приватних компаній і держави має у своїй основі приватні рішення окремих людей. Коли нам зрозуміло, як і чому відбувається вибір, тоді ми близькі до розуміння і передбачення економічних явищ.
Звичайно, не кожний зробить той саме вибір, що й інший, адже в людей різні цінності. Іншими словами, у кожного свій вибір, але вибирати доводиться всім. Об’єднує всіх людей раціональна поведінка, пов’язана з вибором альтернатив. Таку поведінку називають економічною: люди вибирають варіант, що їм уявляється найкращим, оскільки він несе в собі найменші витрати і найбільші вигоди порівняно з іншими варіантами.
Таким чином, раціональна поведінка проявляється в тому, що люди приймають рішення, щоб отримати найбільше задоволення або найповніше досягнути власних цілей. Отже, споживачі намагаються витрачати свої доходи раціонально, щоб отримати найбільшу вигоду або задоволення від товарів і послуг у межах своїх доходів.
Раціональна поведінка означає, що люди здійснюватимуть різний вибір, бо їхні умови (обмеження) і наявна інформація відрізняються. Ви, можливо, вирішили, що здобудете вищу освіту, перш ніж шукати місце роботи, а інший випускник вирішив піти працювати одразу після закінчення середньої школи. Чому такий різний вибір? Ваші здібності, очевидно, кращі, а дохід ваших батьків більший, ніж у вашого однокласника. Ви, можливо, краще поінформовані й глибше усвідомлюєте, що працівники з вищою спеціальною освітою отримують значно вищі доходи, а їхні робочі місця стабільніші, ніж у працівників із загальною середньою освітою. Отже, ви вибираєте коледж, тоді як ваш однокласник із меншими здібностями і фінансовими можливостями та гіршою поінформованістю вибирає роботу. Обидва варіанти вибору — раціональні, але ґрунтуються на різних можливостях та інформації.
Безумовно, раціональні рішення можуть змінюватися, якщо змінюються обставини. Припустимо, уряд вирішує, що підготовка працівників із вищою спеціальною освітою є національним пріоритетом. У результаті держава забезпечує більшу фінансову підтримку студентам. За цих нових умов ваш однокласник, можливо, після закінчення середньої школи вибере не роботу, а навчання.

IV. Підсумок уроку
Учні роблять висновки про раціональну поведінку споживача.
Раціональна поведінка означає, що люди здійснюватимуть різний вибір, бо їхні можливості (обмеження) і наявна інформація відрізняються.
Раціональна поведінка проявляється в тому, що люди приймають рішення, щоб отримати найбільше задоволення або якомога повніше досягнути власних цілей.
Справжня цінність якої-небудь речі — це недоотримана корисність інших речей, що могли бути вироблені (придбані) за допомогою ресурсів, витрачених на виробництво (придбання) певної речі.

V. Домашнє завдання
Подумайте над парадоксом Адама Сміта: «Чому вода, яка так необхідна, що без неї неможливе життя, має таку низьку ціну, у той час як алмази, які зовсім не потрібні, мають таку високу ціну?»

УРОК № 11. КОРИСНІСТЬ СПОЖИВЧОГО БЛАГА І СПОСОБИ ЇЇ ОЦІНКИ

Мета уроку: розглянути, що таке корисність товарів і послуг; з’ясувати, якою може бути поведінка споживача на ринку; дослідити, як визначаються споживацькі оцінки корисності; з’ясувати суть закону спадної граничної корисності; сприяти формуванню логічності й послідовності викладення своєї думки; розвивати допитливість і самостійність; виховувати ощадливість у використанні коштів.
Основні поняття: корисність блага, загальна корисність, спадна гранична корисність.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
Учитель слухає дослідження учнів щодо сімейного бюджету. Учні роблять висновки, що вміння правильно вести домогоспо- дарство є цінною рисою характеру людини.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
— Чи згодні ви з наступними висловлюваннями?
«Людина в більшості випадків поводить себе раціонально, тобто намагається зробити якнайкращим свій добробут».
«Людина керується своєю власною оцінкою нагальності тієї чи іншої потреби».
«Оцінка споживчого блага залежить від запасу або кількості споживання».
«Споживач схильний постійно змінювати структуру споживання».

IV. Вивчення нового матеріалу
Учитель проводить експеримент: пропонує двом учням оцінити за десятибальною системою корисність кожної наступної випитої склянки води (або з’їденого печива, яблука, бананів тощо).
Результати записують на дошці та будують графіки, відкладаючи на осі ОХ кількість споживаного товару, а на осі ОУ — корисність у балах.
— Проаналізуймо ситуацію. (Проводиться аналіз.)
Як бачимо, у споживачів може бути різна початкова корисність першого блага, а також корисність від споживання кожного наступного.
Спостерігається певна закономірність: гранична корисність кожного наступного блага падає.
Отже, вивели перший закон Госсена: що більшою кількістю блага ми володіємо, то меншу цінність має для нас кожна додаткова одиниця цього блага.
Таким чином, ціна блага визначається не загальною, а його практичною корисністю для споживача.
Гранична корисність (MU) — це додаткова корисність, одержана від споживання додаткової одиниці блага або приріст сукупної корисності. U — рівень корисності.
Закон спадної граничної корисності стосується абсолютної більшості благ.
Але він має винятки: деякі блага (антикваріат, колекціонування), а також антиблага (алкоголь, наркотики) зі збільшенням споживання мають зростаючу граничну корисність.
Одиницею корисності є ютилі (U).
Загальна корисність (TU) — це загальна сума задоволення від споживання благ.
Закон зростаючої загальної корисності полягає в тому, що з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності зростає до певної міри.
Точка насичення — це точка, у якій споживач перестає розглядати додаткове споживче благо як таке, що приносить йому користь.

Практична робота
1. Визначте, як Оксанка оцінює задоволення від споживання кожного наступного тістечка в балах.
Заповніть таблицю, у якій відображено загальну (сумарну та граничну) корисність її споживання.
Розраховуючи загальну корисність, скористайтесь формулою:

де TU — загальна корисність,
Qa — кількість спожитого блага,
UA — корисність від споживання одиниці блага.
Розраховуючи граничну корисність, використовуємо таку формулу:

де TU — загальна корисність (у балах),
MU — гранична корисність (у балах),
Q — кількість тістечок,
n — порядковий номер споживання тістечок.

2. Побудуйте криву загальної корисності та дайте відповіді на запитання.
—  Як змінюється загальна корисність від споживання кожного наступного тістечка? (Зростає)
—  Який зв’язок — прямий чи зворотний — існує між оцінкою загальної корисності і кількістю спожитих тістечок? (Прямий)

3. Побудуйте графік граничної корисності тістечок та дайте відповіді на запитання:
— Яка залежність — пряма чи зворотна — існує між кількістю тістечок і оцінкою задоволення від споживання кожного наступного тістечка, проілюстрована графіком? (Зворотна)
— Яка гранична корисність від споживання: а) трьох тістечок; б) восьми тістечок?
Сформулюйте закон спадної граничної корисності. (Гранична корисність кожної додаткової одиниці товару або послуги зменшується.)

— За яких умов крива граничної корисності (MU) може набувати такого вигляду? Поясніть на прикладах а) і б).
а) Зростаюча гранична корисність

Така крива характерна для колекціонера, для якого кожна наступна одиниця його колекції стає бажанішою, ніж попередня.
б) Корисність ліків

Споживання деяких благ потребує міри. Скажімо, ліки приносять користь, але надмірне їх споживання шкодить людині. Надмірне перебування на сонці замість користі може призвести до опіків та захворювання шкіри.
Корисність — поняття виключно індивідуальне. Те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншими може сприйматися як антиблаго. Хтось понад усе цінує чашку міцної кави, а хтось за будь-яких умов її не питиме.
Споживач схильний максимізувати корисність від споживання благ. Кожен споживач прагне максимізувати свій добробут, максимізувати при цьому загальну корисність.
Корисність, яка отримується від останньої грошової одиниці, однакова, незалежно від того, на яке саме благо вона витрачена (другий закон Госсена).

де MUА — гранична корисність блага А,
MUB — гранична корисність блага В,
MUN — гранична корисність блага N,
РА — ціна товару А,
Рв — ціна товару В,
PN — ціна одиниці блага N.

V. Підсумок уроку
Учні роблять висновки і записують у зошиті.
• В основі споживчого вибору лежить максимізація корисності благ, їх корисного ефекту для споживача.
• Корисність — це ступінь задоволення потреб споживача в процесі споживання певних товарів і послуг.
• Загальна корисність — це сукупна величина задоволення потреби, яку отримує споживач від споживання певної кількості одиниць блага.
• Гранична корисність — додаткова корисність, одержана від споживання кожної додаткової одиниці блага.
• Сутність закону спадної граничної корисності полягає в тому, що із збільшенням споживання гранична корисність кожної наступної одиниці блага менша за корисність попередньої одиниці блага.

Розв’язуємо тести
1. Яке з наведених тверджень найкраще розкриває поняття «зменшення граничної корисності»?
А У міру того як ви споживаєте більше товару, загальне задоволення від цього має тенденцію до зростання;
Б у міру того як ви споживаєте більше товару, загальне задоволення від цього має тенденцію до зниження;
В у міру того як ви споживаєте більше товару, додаткове задоволення від кожної нової одиниці товару має тенденцію до зниження;
Г у міру того як ви споживаєте більше товару, середнє задоволення від цього має тенденцію до зниження.
2. Загальна корисність зростає, коли гранична корисність:
А зменшується;
Б збільшується;
В збільшується або зменшується, але є додатною величиною;
Г збільшується повільно.
3. Який порядок значень граничної корисності ілюструє закон спадної граничної корисності?
А   200,     150,    150,  150;
Б   200,     230,    250,  280;
В   200,     300,    400,  500;
Г    200,     150,     90,    40.
4. Ціна товару X дорівнює 1,5 грн, а товару Y — 1 грн. Якщо споживач оцінює граничну корисність товару Y у 30 ютилів і прагне досягти найбільшого задоволення від покупки товарів X і Y, він повинен прийняти граничну корисність товару X за:
А  45;
Б  30;
В  20;
Г   15.

VI. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал підручника.
Розв’язати задачі із збірників.

УРОК № 10. БЮДЖЕТ СПОЖИВАЧА

Мета уроку: визначити чинники, які впливають на структуру споживання сімейних господарств; навчити визначати бюджет споживача; виховувати економічне мислення та розвивати допитливість і самостійність.
Основні поняття: бюджет.
Тип уроку: комбінований

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
1. Які  чинники впливають на потреби споживачів?
2. Які риси характеру людини виявляються в її економічній діяльності? (Ощадливість, дбайливість, скупість, марнотратність, економність)
3. За яким головним фінансовим планом живе кожна країна? (Бюджет країни)
4. Чи складає ваша родина кошторис витрат та надходжень на тиждень, місяць, рік?
5. Як ви вважаєте, чи потрібно складати бюджет у родині?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Слово вчителя
Та чи інакше, але всі ми змушені ходити по магазинах і робити покупки, щоб задовольнити потреби. Зрозуміло, що смаки й уподобання в кожного різні, але при всьому цьому нас дещо об’єднує.

IV. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя
Якщо виходити лише з власного досвіду, то кожен скаже, що людина у своєму виборі товарів і послуг керується своїми доходами, зіставляючи їх із цінами і власними силами. Щоб дати відповідь на запитання «що купити?», треба з’ясувати корисність товару для споживача, відповідаючи на запитання «скільки коштує?», дослідити ціну, а щоб з’ясувати, чи вистачить грошей, — визначити дохід споживача.
Учитель пропонує учням виконати практичну роботу «Визначення структури потреб залежно від рівня доходів».
Чи згодні, ви з тим, що кількість товарів і послуг, які ми можемо придбати, визначається виключно нашим доходом?
_____________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________________________

Заповніть таблицю, розподіливши на власний розсуд заробітну плату молодих спеціалістів, які отримали відповідну кваліфікацію, за місяць (за даними Центру зайнятості населення).

Статті витрат	Системний адміністратор		Менеджер роботи з персоналом		Оператор комп’ютерного набору
		%		%		%
Харчування
Послуги транспорту та зв’язку
Послуги освіти й медицини
Придбання одягу
Оплата житлово-комунальних послуг
Купівля товарів повсякденного попиту
Розваги, подорожі, подарунки родині та друзям
Заощадження
Всього

Використовуючи дані таблиці, побудуйте секторні діаграми, які відбивають структуру щомісячних грошових витрат спеціалістів.

Порівняйте витрати цих осіб на харчування, розваги, одяг.
Слово вчителя
Закон Енгеля встановлює залежність між зростанням доходів населення та питомою вагою витрат на різні потреби: із зростанням доходів сім’ї питома вага витрат на харчування знижується; частка витрат на придбання одягу й оплату житла змінюється мало, а питома вага витрат на задоволення культурно-освітніх потреб та інших нематеріальних потреб помітно зростає.
1. Назвіть інші, крім освіченості, чинники, які впливають на рівень доходів людини.______________________________________
2. Чи вигідно, на вашу думку, сучасній молодій людині мати вищу освіту?
3. Які потреби, матеріальні чи духовні, переважають у сучасних українців? американців? Чому?
4. Як можна обмежувати потреби людей?

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів
1. Що важливіше: багато заробляти чи ощадливо споживати?
2. Як змінилася структура потреб людини з розвитком цивілізації?
3. Які чинники впливають на рівень доходу домогосподарств?
4. Чи залежить добробут людини від того, у якому суспільстві вона живе?

VI. Домашнє завдання
Провести дослідження, як у Вашій родині складається сімейний бюджет.
На які товари та послуги Ви витрачаєте найбільше коштів? Чи вдається Вам заощаджувати?

УРОК № 9. СПОЖИВАЧ ЯК ОСНОВНИЙ СУБ’ЄКТ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ. ПОТРЕБИ СПОЖИВАЧА

Мета уроку: показати, що споживач є основним суб’єктом сучасної економіки; з’ясувати зміст потреб і їхню класифікацію; з’ясувати відмінність понять «потреби» і «споживчі блага»; з’ясувати причини безмежності потреб, структуру споживчих благ; формувати логічність і послідовність у викладенні своєї думки; виховувати економічне мислення та розвивати допитливість і самостійність.
Основні поняття: споживче благо, потреба.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
Бесіда («мозковий штурм»)
Укажіть, чи правильні твердження:
1. Економічні потреби — це відносини, які характеризують зв’язок людей з умовами життєдіяльності.
2. Людські потреби є обмеженими, а ресурси безмежні.
3. Потреби задовольняються споживчими благами.
4. Потреби — це бажання володіти певними речами, відчуття нестачі, якщо це бажання лишається незадоволеним.
5. Закон зростання потреб характеризує появу все нових і нових потреб.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Нас оточують товари та послуги. Уява споживачів постійно малює все нові та нові товари й послуги, тому вони є головною дійовою особою для виробників. У сучасному світі витрачається велика кількість грошей на рекламу, щоб змусити споживача якомога більше купувати товарів і послуг, а виробнику виробляти та збагачуватись.

IV. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя
У людей різні потреби, які вони задовольняють, щоб забезпечити своє існування. Потребами називають усі фізичні і духовні
відчуття людиною певної необхідності, які можна задовольнити за допомогою товарів і послуг. Речі і послуги, здатні задовольнити наші потреби, називаються споживчими благами.
Щоб не плутати поняття «потреба» і «споживче благо», спробуємо за допомогою наведених схем «Класифікація потреб» і «Класифікація споживчих благ» побудувати діаграму Вена, з якої побачимо спільне й відмінне в цих поняттях.

Класифікація потреб

Класифікація споживчих благ

«Діаграма Вена»

1. Малюємо два кола, що перетинаються. У загальному просторі, утвореному шляхом перетину кіл, запишемо всі спільні ознаки, а в просторі, що не перетинається, — відмінні ознаки.
2. Наведіть приклади різних видів потреб. Заповніть таблицю.

Потреби	Індивідуальні	Колективні
Матеріальні
Першочергові
Другорядні

3. Наведіть приклади кількох індивідуальних потреб, які в ході економічного розвитку стали колективними. (Освіта, транспорт)
4. Які чинники впливають на потреби споживача? (Умови життя, клімат, звички, мода, транспорт, професія, доходи тощо)
5. Що називають безкоштовним благом? Наведіть приклади. (Вода, повітря, лікарські рослини в лісі, сонячне тепло)
6. За яких умов безкоштовні блага стають платними?
7. Назвіть приклади різних видів товарів.
8. Наведіть приклади, коли одне споживче благо задовольняє різні групи потреб.
9. Наведіть приклади послуг, призначених для виробництва або споживання.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів
Поясніть, як ви розумієте вислів Адама Сміта: «Однакове в усіх людей постійне прагнення покращити своє становище — це початок, з якого витікає як суспільне і національне, так і особисте багатство».

VI. Домашнє завдання
Написати твір. Уявіть, що ви з друзями опинилися на безлюдному острові. Пофантазуйте, які потреби і яким чином ви будете задовольняти на острові в першу, другу та наступні черги. Побудуйте свою «піраміду потреб».

УРОК № 8. ПІДСУМКОВИЙ УРОК З ТЕМИ «ЗМІСТ ОСНОВНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ЯВИЩ»

Мета уроку: узагальнити й систематизувати знання учнів з теми; закріпити практичні вміння і навички учнів із розв’язування практичних вправ і задач; провести диференційований тематичний контроль навчальних досягнень; розвивати навички самоконтролю, взаємного контролю; виховувати культуру спілкування.
Тип уроку: урок перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
Економічна розминка
Побудуйте схему факторів виробництва (один учень працює біля дошки).
Бесіда
1. У чому полягає зміст процесу виробництва?
2. Яким чином може бути структуроване виробництво?
3. Чому такі фактори виробництва, як здатність до підприємництва та праця, розглядаються як два різні економічні ресурси?

III. Перевірка знань, умінь та навичок учнів
Учні отримують картки із завданнями різних рівнів складності:
• перший оцінюється 4-6 балами;
• другий — 7-8 балами;
• третій — 9-10 балами;
• четвертий — 11-12 балами.
І рівень
1. Головна проблема суспільства при створенні благ і задоволенні потреб:
а) безмежність економічних ресурсів;
б) повна зайнятість населення;
в) обмеженість економічних ресурсів.
2. Родовище нафти, виявлене на дачній ділянці, є таким економічним ресурсом, як:
а) підприємництво;
б) праця;
в) земля.
3. Ручка і папір є виробничим капіталом, коли:
а) вони лежать у портфелі;
б) учень розв’язує задачу з математики;
в) письменник пише рукопис своєї книги.
4. Класифікуйте нижчеиерелічені фактори виробництва:
а) цистерна, що перевозить бензин;
б) родовище алмазів;
в) трубопровід;
г) менеджер виробництва;
д) земля під паром.
5. Охарактеризуйте виробництво за використанням ресурсів:
а) страхова фірма заключила контракт;
б) молокозавод виробив йогурт у новій упаковці;
в) на фермі було вирощено зерно;
г) банк відкрив рахунок для підприємства.
6. Охарактеризуйте за кінцевою продукцією виробництво, яке мало місце в тій чи іншій ситуації:
а) столяр виготовив стілець;
б) вас обслужили в кафе;
в) лікар оглянув зламаний палець пацієнта;
г) перукар зробив вам зачіску;
д) репетитор провів з учнем індивідуальне заняття.

II рівень
7. Закінчіть речення.
Капітал як економічний ресурс — це...
8. Наведіть приклади ресурсів, які необхідні для виробництва шкільного підручника з економіки. Заповніть таблицю.
13. Якби ви були економісти, то які б критерії виділили під час класифікації структури виробництва. Які існуючі структури ви вже знаєте?

IV. Підсумок уроку

V. Домашнє завдання
Повторити основні економічні терміни з даної теми.


УРОК № 7. ПРОДУКТ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЕФЕКТИВНІСТЬ: ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ТА ОЦІНКА

Мета уроку: сформувати в учнів знання про продукт і стадії його руху, про ефективне використання ресурсів; з’ясувати економічний зміст ефективності, її оцінку; закріпити знання про засоби виробництва та предмети споживання; аналізувати рух продукту, створеного на різних стадіях виробництва; виховувати ощадливість.
Основні поняття: продукт, засоби виробництва, предмети споживання; ефективність; повний обсяг виробництва.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

IV. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя
Готове благо для споживання, яке має назву продукту, створюється на стадії виробництва.
За своєю формою та економічним призначенням блага і послуги, створені в суспільному виробництві, використовуються як предмети споживання і засоби виробництва. Перші призначені для задоволення життєвих потреб населення та інших видів невиробничого призначення (одяг, продукти харчування, житло, побутові прилади, легкові автомобілі, телевізори, пилососи, пальне, яке йде на потреби людей, різноманітні послуги, що задовольняють потреби людей). Другі використовуються для продовження виробництва і є предметами і засобами праці в іншому виробничому процесі.
Засоби виробництва створюються сукупністю галузей, які дістали назву групи І суспільного виробництва. Предмети споживання виробляються в групі II.
Галузі, які випускають предмети споживання, утворюють так звану групу «Б». До них належать легка промисловість, харчова промисловість, агропромисловий комплекс тощо. Окремі підприємства групи І також випускають предмети споживання. Підприємства машинобудування виробляють легкові автомобілі, пральні машини, пилососи, телевізори тощо.

Рух продукту

Галузі, які виробляють засоби виробництва, належать до групи «А». Це машинобудування, металообробка, чорна і кольорова металургія, електро- і теплоенергетика, хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів тощо. Деякі галузі промисловості (добувна, обробна) поряд із засобами виробництва виготовляють і предмети споживання, що належать до групи «Б».
Як же здійснюється рух продукту, створеного на першій стадії — у виробництві? Розгляньмо це за схемою. Передусім слід мати на увазі, що рух засобів виробництва і предметів споживання має як певну специфіку і відокремленість, так і спільні риси.
Розповідь учителя
Уявімо тисячі різних підприємств, які виробляють певні блага, оскільки для розвиненого суспільства характерним є поділ праці. Візьмемо одне з цих підприємств — верстатобудівне, що належить до групи «А». Створені ним верстати мають задовольнити власні виробничі потреби, а також забезпечити потреби працівників, які виробляють цей продукт. Зрозуміло, що самі верстати цього забезпечити не можуть. їх треба продати, отримати гроші, за які можна купити предмети споживання і засоби виробництва, що не виробляються на цьому підприємстві. Отже, після виробництва настає стадія обміну.
Така ж ситуація і з продуктами, що виробляються на підприємствах групи «Б». І одяг, і взуття, і продукти харчування мають бути реалізовані, щоб потім за отримані гроші придбати необхідні для нормального життя людей, які працюють на підприємстві, різноманітні предмети споживання, а також засоби виробництва, що сприяли б продовженню виробничого процесу цього підприємства.
Як бачимо, після реалізації певного продукту працівники підприємства отримують заробітну плату, а його власники — доход. Наймані працівники отриману заробітну плату можуть використати на придбання предметів споживання, а також придбати певні цінні папери (акції, облігації). Це зумовлює необхідність стадії обміну після розподілу.
І лише після цього настає завершальна стадія руху продукту — споживання, тобто продукти харчування з’їдають, взуття та одяг носять, телевізор дивляться, книжки читають тощо. Це особисте споживання, яке забезпечує основу життя працівника та членів його сім’ї.
Рух засобів виробництва завершується виробничим споживанням, яке є ланкою самого процесу виробництва. Це використання металу для виготовлення машин, зерна для випікання хліба, згоряння палива на електростанціях тощо.
У зв’язку з цим суспільству важливо забезпечити рух продукту, який би давав можливість досягти таких економічних цілей:
1) виробництво сприяє зростанню обсягів продукту, виникненню нових благ, послуг, а також підвищенню їхньої якості;
2) розподіл є стимулом для працівників підприємств, які підвищують ефективність виробництва;
3) обмін сприяє розвитку ринкових відносин і забезпечує соціальну справедливість;
4) споживання відповідає раціональним нормам і сприяє всебічному розвитку людини.
Для характеристики стану використання ресурсів уживають поняття «повна зайнятість» та «повний обсяг виробництва».
Повна зайнятість означає, що виробничі ресурси суспільства повністю використовуються у виробництві.
Повний обсяг виробництва означає, що виробничі ресурси суспільства використовуються так, що вони найповніше задовольняють потреби суспільства. Ресурси недовикористовуються, якщо економіка не досягає повного обсягу виробництва.
Ефективне використання ресурсів означає, що в економіці країни досягнуто повної зайнятості ресурсів та повного обсягу виробництва.
Ефективність — це одержання найкращого результату від використання наявних ресурсів.
За повного обсягу виробництва розрізняють два види ефективності — розподільча та виробнича.
Розподільча ефективність означає, що ресурси залучаються до виробництва саме тих товарів та послуг, які найбажаніші й найпотрібніші для суспільства.
Виробнича ефективність — використання найсучаснішої технології, яка забезпечує максимальну віддачу від залучених ресурсів, виробництво товарів і надання послуг із найменшими витратами.

V. Підсумок уроку

VI. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний матеріал підручника.

УРОК № 6. ВИРОБНИЧІ РЕСУРСИ (ФАКТОРИ)

Мета уроку: з’ясувати, які існують фактори виробництва та їхні основні характеристики; продовжити формувати логічність і послідовність у викладенні думки, уміння самостійно опрацьовувати матеріал та працювати в групах; розвивати економічне мислення; виховувати допитливість і самостійність.
Основні поняття: земля, праця, капітал, здатність до підприємництва, інформація.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
Завдання
Назвіть по черзі поняття, пов’язані з виробництвом. Виграє той, чиє слово буде останнім.
Бліц-oпитування
1. Об’єднання учасників виробничого процесу. (Кооперація)
2. Спосіб поєднання ресурсів та їхнє загальне цілеспрямоване використання. (Виробництво)
3. Дохід власників від такого фактора виробництва, як земля. (Рента)
4. Прізвище вченого, що визначив спеціалізацію як ключ до багатства нації. (Сміт)
5. Продуктивна цілеспрямована діяльність людини задля створення корисних продуктів із метою задоволення своїх потреб. (Праця)
6. Зосередження виробництва на великих підприємствах. (Концентрація)
7. Людина, що приймає рішення про спосіб комбінування факторів виробництва. (Менеджер)
8. Той, хто користується виробленими товарами та послугами. (Споживач)
9. Виробництво іншими словами. (Взаємодія)
10. Виробництво, що є похідним від первинного і вторинного та створює різноманітні послуги. (Третинне)
11. Виробництво, нематеріальне та... (Матеріальне)
12. Серед даного переліку назвіть фактор, якого не вистачає: інформація, земля, праця, здатність до підприємництва ... (Капітал)
13. Співвідношення доходів і витрат за певний проміжок часу. (Ефективність)

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Слово вчителя
Процес виробництва завжди є результатом взаємодії відповідних ресурсів, або, як їх ще називають, факторів виробництва. Будь-який продукт чи послугу ми можемо отримати, поєднавши певним чином матеріальні ресурси з працею. Які саме ресурси використовуються у виробництві, ми сьогодні розглянемо на уроці.

IV. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя
Усі фактори виробництва поділяють на дві великі групи: матеріально-речові і особисті. У свою чергу, матеріально-речові фактори поділяють на засоби виробництва, створені людиною (капітал), і природні фактори, що об’єднуються поняттям «земля». Особистий фактор визначається поняттями «праця» та «здатність до підприємництва».
Робота з підручником та схемою
Користуючись текстом підручника і схемою «Виробництво», самостійно розгляньте цю тему.

Метод «Джигсоу»
Учні класу об’єднуються в п’ять груп по п’ять-шість осіб. Представнику кожної групи присвоюється свій номер від 1 до 5 (або 6) і свій колір. Завдання складається із запитань, кількість яких відповідає кількості учнів у групі. Потім учні з однаковими номерами і кольоровими позначками збираються разом і вивчають матеріали до свого запитання. Для обговорення відповіді їм надається 7 хв. Коли експертні групи завершать роботу, їхні учасники розходяться по своїх основних групах і навчають своїх одногрупників (для цього їм надається 10 хв). У кожній основній групі всі її учасники мають позначки різних кольорів. У деяких групах одне питання вивчатимуть два учні, оскільки в групі не 5, а 6 учасників. По закінченні вивчення теми починається обговорення. Відповіді оцінюють експерти з питань.
Учитель має право попросити будь-кого з групи розкрити проблемні питання, які стояли перед групами.
Експерти оцінюють відповідь учня, учитель оцінює експерта з даного питання.
Учитель підбиває підсумки уроку й оцінює роботу учнів.
Завдання для І групи
1. Що означає «земля» як фактор виробництва? Охарактеризуйте його.
2. Чи завжди речовини природи є ресурсом?
3. Коли природний ресурс стає сировиною?
Завдання для II групи
1. Охарактеризуйте працю як фактор виробництва.
2. Роль особистого фактора на виробництві.
3. Структура трудових ресурсів.
Завдання для III групи
1. Капітал як засіб виробництва.
2. Ознаки НТР.
3. Поясніть, чи можна гроші вважати капітальним ресурсом.
Завдання для IV групи
1. У чому суть здатності до підприємництва?
2. Хто може бути підприємцем?
3. Назвіть основні риси підприємця.
Завдання для V групи
1. Інформація як фактор виробництва.
2. Чому деякі економісти останнім часом виділяють інформацію як фактор виробництва?
3. Наведіть приклади інформативних ресурсів.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів
Міні-дискусія
Чи можна гроші вважати капітальним ресурсом?

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал підручника.
Письмово охарактеризувати на конкретному прикладі взаємозамінність факторів виробництва.

УРОК № 5. ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ВИРОБНИЦТВА

Мета уроку: з’ясувати економічний зміст виробництва, структурні елементи виробництва, технологічні способи виробництва; формувати логічність і послідовність під час викладення власної думки, сприяти визначенню професійного спрямування та сфери майбутнього працевлаштування; розвивати економічне мислення; виховувати допитливість і самостійність.
Основні поняття: виробництво, способи виробництва; поділ праці, кооперація; матеріальне і нематеріальне виробництво; виробнича інфраструктура, продуктивність праці.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
Завдання
Побудуйте в зошитах схему «Значення економіки». (Один учень працює біля дошки.)

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Слово вчителя
Найголовніша мета виробництва — це створення споживчих благ для якнайповнішого задоволення потреб людей. Потреби, які, на перший погляд, не залежать від виробництва (потреби в повітрі, питній воді або спілкуванні), насправді є залежними від нього. Адже якість води й повітря — це похідні від екологічної чистоти виробничих технологій, а змістовність спілкування людей залежить від розвинутості особливого середовища — індустрії розваг.
Вивчення економічного змісту виробництва необхідне для тих, хто працює чи готується до трудової діяльності.

IV. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя
Сфера економіки, у якій створюються життєві блага, призначені для задоволення людських потреб, називається виробництвом. Виробництво завжди відбувається в русі, є процесом створення благ. Виробництво включає власне працю, робочу силу, предмети і засоби праці.
Процес виробництва завжди пов’язаний із певними елементами, без яких він відбуватись не може. Залежно від способу поєднання праці та засобів виробництва виділяють такі технологічні способи виробництва (ТСВ): реміснича технологія, машинне та сучасне автоматизоване виробництво.
— Використовуючи знання з історії, фізики, техніки, охарактеризуйте названі способи виробництва.
Реміснича технологія, заснована на ручні праці, — це тривалий історичний період аж до промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст. Машинне виробництво, сформоване на машинній праці, розпочалося наприкінці XVIII ст. Сучасне автоматизоване виробництво, засноване на автоматизованій праці, розпочалося з середини 50-х років XX ст.
Реміснича технологія відрізняється індивідуальною ручною працею як головним чинником виробництва та універсальними засобами праці (інструментами), рушієм яких є сила людських м’язів. Найвищим щаблем ремісничої технології стають мануфактури середньовіччя. Машинне виробництво характеризується тим, що вплив людини на предмети праці здійснюється за допомогою машин, рушієм яких є вже не сила м’язів, а парова, а пізніше — електрична енергія. На зміну індивідуальній приходить спеціалізована і кооперативна праця людей, які обслуговують систему машин фабрики. Така праця вимагає чіткого узгодження й управління. Останнє стає справою фахівців-управлінців.
Автоматизоване виробництво відрізняється тим, що в ньому контроль за роботою механізмів, якістю і дотриманням технологій, а також функції проектування, регулювання тощо відчужуються від людини. Вони передаються засобам автоматизації. Значна частина працівників стає зайнятою в створенні та обробці інформації. На зміну пролетарям як таким, які обслуговують машини, приходять когнетарії — люди, які обслуговують комп’ютери та автомати.
Зміст виробництва розкривається також у його організаційних формах, до числа яких належать поділ праці, обмін діяльністю, управління.
Робота зі схемами
1. Виробництво має дві важливі сторони: воно одночасно є взаємодією людини з природою і сукупністю стосунків між людьми.
Проаналізувавши наведену схему, визначте, як проявляються ці взаємодії в реальному житті?

2. Користуючись схемою підручника «Основні елементи процесу виробництва», зобразіть схематично елементи виробництва швейної майстерні або будь-якого іншого підприємства. Схема може мати такий вигляд.

Розповідь учителя
Виробництво завжди має суспільний характер, адже люди працюють спільно, створюючи блага, як правило, не для себе особисто, а для задоволення потреб інших. Це зумовлюється поділом, кооперацією, комбінуванням праці.
Поділ праці означає спеціалізацію окремих виробників чи їхніх груп на створенні певного блага або на виконанні визначених трудових операцій.
Окремі виробники, підприємства і цілі галузі спеціалізуються на виробництві певних благ або їхніх частин чи на виконанні певних операцій (наприклад, транспортування, торгівля, кредит, виконання окремих операцій під час виготовлення одного життєвого блага тощо). Тому розрізняють попродуктивний (спеціалізація на створенні окремих продуктів) і поопераційний (спеціалізація на окремих виробничих операціях) поділ праці. У примітивних суспільствах здійснюється переважно природний поділ праці — за статтю і віком.
Кооперація праці — це така форма поділу праці, коли багато спеціалізованих виробників спільно беруть участь у єдиному процесі виробництва або пов’язаних між собою процесах виробництва.
Виробництво може бути структуроване по-різному. Важливим підходом є його розгляд із точки зору поділу на матеріальне і нематеріальне.
— Заповніть таблицю. Наведіть декілька прикладів матеріальних благ і послуг та нематеріальних благ і послуг.

Крім поділу на матеріальне і нематеріальне, існує поділ виробництва на первинне, вторинне і третинне. Такий поділ не означає, що якійсь сфері надаються переваги. Він лише підкреслює характер зв’язків між сферами та свідчить про те, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших.
— Користуючись схемою підручника, наведіть приклади первинного, вторинного і третинного виробництва. (Первинне: сільське господарство, лісництво, рибальство, гірничодобувна промисловість; вторинне: обробна промисловість, будівництво, переробка природних ресурсів; третинне: сфера послуг.)
Слово вчителя
Сукупність підприємств, які обслуговують виробництво, становить виробничу інфраструктуру. Це підприємства транспорту, зв’язку, торгівлі, фінансово-кредитної сфери, інформації, реклами тощо.
Робота з підручником
— Опрацювавши матеріал підручника, дайте відповідь на запитання: які елементи охоплює інфраструктура?

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів
Слово вчителя
Із курсу математики та соціально-економічної географії ви знаєте, що показником ефективності виробництва є продуктивність праці. Вона визначається за формулою:

де ПП — продуктивність праці, Q — кількість виробленої продукції, L — кількість людей, задіяних у процесі виробництва, показник ІПП — це індекс продуктивності праці, відносна величина, яка характеризує зміну рівня певного явища в часі чи порівняно з планом. Вимірюється в частках або у відсотках.
Задача
Радіозавод випускав 100 телевізорів на день. Після реконструкції головного конвеєра заводу продуктивність праці зросла на 10 %. Однак наступного року продуктивність праці одного працівника дорівнювала 0,26 телевізора на день. Визначте, скільки телевізорів на день випускав завод після реконструкції й у наступному році, якщо кількість працюючих протягом усього періоду була постійною і складала 400 осіб? Як змінилася продуктивність праці після реконструкції заводу (у %)? Як змінилася продуктивність праці в наступному році (у %)? Як змінювалася продуктивність праці протягом усього періоду?

Спочатку треба визначити продуктивність праці в натуральному виразі в базовому і поточному періодах. Для цього користуємося формулою , де ПП — продуктивність праці, Q — кількість виготовленої продукції, L — кількість працюючих.
1. ПП = 100/400 = 0,25шт./особу; ІПП1= 1,1; ПП1 = 0,275 шт./особу; ПП2 = 0,26 шт./особу.
Із формули ПП = Q/L знаходимо Q = ПП ∙ L
Q1 =0,275 ∙ 400 = 110 шт.; Q2 = 0,26 ∙ 400 = 104 шт.
2. Зросла на 10% (0,275/0,25 = 1,1; 1,1 – 1 = 0,1, або 10%)
3. ІПП = ПП2/ПП1 = 0,26/0,275 = 0,945; продуктивність зменшилась на 5,5% порівняно з попереднім періодом (0,945 - 1 = -0,055 або на -5,5%).
4. ІПП = ПП2/ПП = 0,26/0,25  = 1,04. Зросла на 4%.

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал підручника, виконати завдання.

УРОК № 4. ЗАВДАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ ТА ЇЇ РОЛЬ У ЖИТТІ ОКРЕМОЇ ЛЮДИНИ І СУСПІЛЬСТВА (ПІДСУМКОВИЙ УРОК)

Мета уроку: узагальнити й систематизувати знання учнів із вивчення даного розділу; поглибити й систематизувати знання учнів про економіку як науку, формулюючи завдання економіки; сприяти розумінню значення економічної науки в житті окремої людини й суспільства; провести тематичний контроль навчальних досягнень; розвивати вміння учнів аргументувати свою думку; розвивати економічне мислення; виховувати самостійність.
Тип уроку: урок узагальнення здобутих знань і вмінь учнів.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
Гра «Оратори»
Гра проводиться з метою перевірки засвоєння учнями попереднього матеріалу. З учнів класу вибираються 4-5 найкращих ораторів, які мають обмінятися думками з питання: «Що являє собою економіка як наука». Кожне висловлювання повинно починатися зі стислого повторення змісту розповіді попереднього промовця словами «Якщо я правильно зрозумів(ла)...», що покаже, як учні зрозуміли все сказане товаришем. Далі учні ставлять запитання «Чи правильно я тебе зрозумів(ла)?», метою якого є перевірка правильності трактовки попереднього висловлювання. Переможцем уважається той, на кому закінчиться гра. По закінченні гри вчитель підбиває підсумки й оцінює роботу учнів.
Тест «Так чи ні» з обґрунтуванням
1. Економічна наука досліджує, як має розвиватись суспільство. (Ні)
2. Ідея природної економічної свободи була єдиним внеском А. Сміта в економічну теорію. (Ні)
3. Етапи економічного дослідження: збирання фактів, розробка теорій, обґрунтування економічної теорії. (Так)
4. Моделі відображають головні взаємозв’язки між економічними величинами.(Так)

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Слово вчителя
Незважаючи на науково-технічний прогрес, навіть у розвинених державах Європи й Америки значна частина людства живе в бідності.
Вони розуміють, що їх оточує світ благополуччя, але вони не мають змоги користуватися його здобутками. Водночас є люди, які досягли значних успіхів, але вони також невдоволені досягнутим.
Зростання їхнього добробуту стимулює в них нові прагнення й бажання. Ця проблема існує завжди: суперечності між потребами і можливостями їх задоволення.
Вирішенням не лише цієї суперечності займається економічна наука.
Гра «Ланцюжок»
Учні по черзі називають слова, пов’язані з економікою, які починаються з літери «Р». Гра триватиме, доки не перерветься ланцюжок слів.
Бесіда з учнями
1. Які існують методи економічного дослідження?
2. Розкажіть про розвиток економіки як науки.
3. Поясніть міжпредметні зв’язки економічної науки.
Завдання на картках (готуються як роздавальний матеріал)
Картка 1
Побудуйте схему з наведених економічних понять. Дайте письмове пояснення до схеми.
Збирання фактів, розробка теорій, обґрунтування економічних теорій.
Картка 2
Оленка на міському автобусі доїхала до ніколи. Цього дня в неї було шість уроків. На великій перерві вона купила в шкільній їдальні пиріжок. Після уроків купила в магазині пакет молока й хлібину. Удома пообідала, вивчила уроки і сіла дов’язувати собі светр. Цього вечора вона закінчила роботу. Мама була дуже задоволена.
У яких випадках Оленка цього дня виступала суб’єктом економічної діяльності? Свою відповідь обґрунтуйте.
Картка 3
Побудуйте схему, яка відбиватиме зв’язки економіки з іншими науками. Поясніть їх.
Картка 4
Побудуйте гроно, яке відображає еволюцію поглядів на розвиток економічної науки.

IV. Вивчення нового матеріалу
— Яке значення, на вашу думку, має економіка для суспільства і для людини?
Робота зі схемою
Розгляньте наведену схему «Значення економіки». Порівняйте власні думки та твердження економістів щодо значення економіки.

V. Перевірка й оцінювання знань учнів
Економічний диктант
1. Метод, який застосовують в економічних дослідженнях, спрощене відображення економічної дійсності, абстрактне узагальнення відповідних даних. (Економічне моделювання)
2. Спосіб поєднання ресурсів, їх узгодження та цілеспрямоване використання. (Виробництво)
3. Формування доходів підприємця чи робітника, службовця або власника. (Розподіл)
4. Назва підручника П. Семюельсона, що вперше був виданий 1948 р. і витримав 15 перевидань. («Економіка»)
5. Відносини, завдяки яким речі та послуги рухаються від виробників до споживачів. (Обмін)
6. Прізвище діяча, який у своїх працях акцентував увагу на відносинах і суперечностях між двома класами: капіталістами і робітниками. (К. Маркс)
7. Використання доходів і реалізація тих корисностей, які мають речі та послуги. (Споживання)
8. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю. (Меркантилісти)
9. Хто вперше запропонував термін «економія»? (Ксенофонт)
10.Основна проблема, яку розв’язує економічна наука. (Ресурси обмежені, а потреби безмежні.)

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання
Повторити основні економічні терміни з даної теми.

УРОК № 3. ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ НА ПРЕДМЕТ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ

Мета уроку: з’ясувати визначення поняття «економіка як наука»; навчити характеризувати економічні устрої суспільства різних історичних періодів і порівнювати їх та наводити приклади економічних явищ, що відбуваються на рівні родини, регіону, країни; пояснювати, навіщо людині необхідно вивчати економіку; виховувати толерантне ставлення до точки зору однокласників.
Основні поняття: меркантилізм, фізіократизм, класична політична економія, марксизм, маржиналізм, неокласицизм, монетаризм, кейнсіанство.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
Проведення вступного тестування: «Чи знаєте ви, що таке ринкова економіка?»

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Слово вчителя
Економіка є однією з найдавніших наук, що вивчає одну зі сфери життя як окремої людини, так і суспільства в цілому.
Економічне мислення виникло на ранніх стадіях розвитку людського суспільства. Його формування пов’язане з об’єктивною необхідністю в пізнанні мотивів діяльності людини, законів господарського життя. Ще в давнину люди намагалися знайти відповіді на питання: як наживати майно, які є джерела багатства.

IV. Вивчення нового матеріалу
Робота зі схемою
— Розглянемо схему розвитку економіки як науки.

Розповідь учителя
Нерідко стверджують, що економічна наука порівняно молода, зокрема, в університетах її почали вивчати лише в період новітньої історії. Насправді економічна наука сягає дохристиянської доби, її коріння можна віднайти в працях мислителів Давньої Греції, Риму, Єгипту та Китаю.
Так, у творах давньогрецьких мислителів можна виявити досить важливі економічні ідеї та міркування на господарські теми, які відображали ознаки натурального господарства, що ґрунтувалося на праці рабів.
Термін «економіка» походить від грецьких слів «ойкос» (господарство) та «номос» (учення). Тобто економіка — наука про управління господарством. Уперше він був використаний при описі організації домашнього господарства в маєтку рабовласника.
Повідомлення учня
Економічна теорія вперше виникла в античному суспільстві як економія — наука про домашнє господарство. Її метою було виховання гідних громадян. Термін «економія» вперше запропонував Ксенофонт. У ІУст. до н. е. він написав працю про правила ведення домашнього господарства — «Ойкономія». Зустрічається цей термін і в працях Аристотеля (384-322 pp. до н. е.) у межах учення про справедливість. Аристотель розрізняв два види господарської діяльності: економію — господарство заради самозабезпечення, хремастику («хрема» — майно, володіння) — господарство з метою збагачення. Він уважав справедливою економію, засновану на натуральному господарстві, оскільки саме вона складала основу античного господарства. До економії Аристотель зараховував і роздрібну торгівлю, оскільки в ній, на його думку, вирішальну роль відігравало задоволення потреб.
Мислителі стародавнього світу намагалися з’ясувати головні засади економічного розвитку. Вони знали й аналізували такі явища, як обмін, гроші, торгівля, власність, багатство.
Запитання вчителя
— Яким було виробництво в рабовласницькому суспільстві? (Урабовласницькому суспільстві виробництво було натурального типу: вироблені продукти переважно споживалися всередині господарства, а не продавалися за його межами.)
Слово вчителя
Економічна наука як система знань про сутність економічних процесів та явищ почала складатися лише в XVI-XVII ст., коли ринкове господарство почало набувати загального характеру.
Повідомлення учнів
1. Меркантилізм. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відбивали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі. Представники — А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.
2. Фізіократи. На відміну від меркантилістів, перенесли акценти дослідження зі сфери обігу безпосередньо у сферу виробництва. Джерелом багатства вважали тільки працю в сільськогосподарському виробництві. Уважали, що промисловість, транспорт і торгівля — безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не є прибутковою для суспільства. Представники — Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Юре.
3. Класична політична економія. Засновники — У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо — зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер суспільного виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядають як саморегульовану систему.
4. Марксизм, або політична економія праці. Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свою концепцію додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти. Прихильники вчення К. Маркса вважають конкурентну ринкову економіку нестабільною, утіленням хаосу та несправедливості. Ринки, на їхню думку, породжують несправедливий розподіл доходів.
5. Маржиналізм — теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, виходячи з універсальної концепції використання граничних величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у зв’язку зі зміною інших явищ. Маржиналізм використовує кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких лежать суб’єктивно-психологічні оцінки економічних дій індивіда. Представники — К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, JI. Вальрас.
6. Неокласицизм досліджує та розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність утручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити необхідну рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Засновники теорії — А. Маршалл і А. Пігу. Послідовники — JI. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лафферт.
7. Монетаризм — теорія, яка пропонує відмову від активного втручання держави в економіку і приписує грошовій масі, що
перебуває в обігу, роль визначального фактору у формуванні економічної кон’юнктури, розвитку виробництва і зміні обсягів ВНП. Засновник теорії — М. Фрідмен.
8. Кейнсіанство — одна з провідних сучасних теорій, яка обґрунтовує об’єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки. Засновник — Д. М. Кейнс.
Розповідь учителя
Українські вчені також активно долучалися до процесу розвитку економічної науки. Прихильником і послідовником А. Сміта був син закарпатського священика М. А. Балудянський (1769-1847), якого можна назвати першим українським професійним економістом. У своїй праці «Економічна система» обґрунтовує принципи й основи розбудови національної економіки з позицій вільних ринкових відносин.
У розвитку економічної науки велика заслуга належить видатному українському вченому М. І. Туган-Барановському, який зробив значний внесок у розвиток теорії кооперації, грошового обігу, у критику економічних доктрин марксизму.
Як ми бачимо, сучасна економічна наука вивчає поведінку людей як суб’єктів господарювання на всіх рівнях економічної системи в процесах виробництва розподілу, обміну та споживання економічних благ і з метою задоволення потреб за обмеженості ресурсів сім’ї, підприємства (фірми), суспільства в цілому.

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів
Побудова грона
— Побудуйте гроно економіки як науки.
Методичні рекомендації. Стратегія «гронування» спонукає учнів вільно і відкрито розмірковувати на певну тему. Учні виконують роботу індивідуально. Починати гронування слід із написання центрального слова (поняття) посередині аркуша паперу (дошки). Навколо нього записувати слова й фрази, які спадають на думку з обраної теми. Коли запас ідей вичерпано, потрібно встановити зв’язки між поняттями. Таким чином, утворюється гроно.
Запитання для учнів
— Які приклади ви можете навести, використовуючи знання з географії та інших предметів, що підтверджували б основні тези фізіократів або ж суперечили їм.
Пропонована відповідь
На підтвердження основних положень теорії фізіократів можна навести приклади розвинутих країн — Канади, Австралії та інших, — високий рівень економічного розвитку яких значною мірою визначається дуже великими запасами природних ресурсів. Але можна навести і приклади країн, що є надзвичайно бідними на природні ресурси й у той же час досягли дуже високого рівня економічного розвитку. Це, наприклад, Японія. Доречно буде згадати деякі країни, які є дуже багатими на природні ресурси й у той же час рівень їхнього економічного розвитку не є настільки високим. Це, наприклад, Росія.
Висновок. Деякі положення теорії фізіократів залишаються актуальними й у наш час, хоча сьогодні ми можемо стверджувати, що є дуже велика кількість інших факторів, крім забезпечення природними ресурсами, які визначають рівень економічного розвитку країни.

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний матеріал підручника.