Бермудський трикутник

Бермудський трикутник - район в Атлантичному океані, в якому, нібито, відбуваються таємничі зникнення морських і повітряних суден. Це територія площею 4 тис. км² і утворює на карті трикутник з вершинами у Бермудських островах, Пуерто-Ріко і південній Флориді (США). Висуваються різні гіпотези для пояснення цих зникнень, від незвичайних погодних явищ до викрадень інопланетянами.

         Вперше про «таємничі зникнення» у Бермудському трикутнику згадав кореспондент Associated Press Джонс, у 1950 році він назвав цей район «морем диявола». Автором словосполучення «Бермудський трикутник» вважають Вінсента Гаддіса, який опублікував у 1964 році в одному з журналів, присвячених спіритизму, статтю «Смертоносний бермудський трикутник». Наприкінці 60-х і початку 70-х років XX століття почали з'являтися численні публікації про таємниці бермудського трикутника. У 1974 році Чарльз Берліц опублікував книгу «Бермудський трикутник», в якій були зібрані описи різних таємничих зникнень в цьому районі. Книга стала бестселером, і саме після її публікації теорія про незвичайні властивості бермудського трикутника стала особливо популярною. Проте надалі було показано, що деякі факти в книзі Берліца викладені невірно.

У 1975 році Лоуренс Девід Куше опублікував книгу «Бермудський трикутник: міфи та реальність», в якій він спробував довести, що нічого надприродного і таємничого в цьому районі не відбувається. Ця книга заснована на багаторічних дослідженнях документів і бесідах з очевидцями, які виявили численні фактичні помилки та неточності в публікаціях прихильників існування таємниці бермудського трикутника.

         Однак, містичні події в районі Бермудського трикутника неможливо проігнорувати. Випадки таємничих зникнень в цьому районі хвилюють розум людей з початку шістдесятих років двадцятого століття. Найвідоміший і найзагадковий з них - зникнення цілої ескадрильї американських військових літаків. П'ять бомбардувальників з чотирнадцятьма членами екіпажу раптово пропали з екранів радарів у зоні Бермудського трикутника під час одного з тренувальних польотів. Літак з екіпажем із тринадцяти чоловік на борту, що був відправлений на їх пошуки, також зник. Ні літаки, ні їх уламки досі не знайдені.

          Після 25 років мовчання, в 2003 році вийшла книга Джейн Дж. Квазар під назвою: «Бермудський трикутник: з'ясування правди самої великої таємниці світу»

Чи ненайобговореніша новина булла та, що на дні Бермудського трикутника знайшли затонуле місто. Група дослідників на чолі з канадською парою подружжя Пола Вайнцвейга і Поліни Залітцкі провели дослідження океанського дна в районі Бермудського трикутника. На початку нинішнього століття кубинський уряд запросив їх для картографічного опису океанського дна. Однією з цілей цього проекту був пошук затонулих іспанських кораблів зі скарбами. Для цього вони використовували глибоководного робота, оснащеного гідролокатором та іншим високотехнологічним устаткуванням. Вивчаючи знімки, отримані на глибині 180 метрів, дослідники виявили ціле місто з пірамідами, дорогами та іншими будівлями. На зображеннях вони змогли розглянути скульптуру у вигляді сфінкса, скляну піраміду також були помічені вигравірувані написи на стінах будинків.

Вчені вважають, що місто належить древнім латиноамериканським культурам, зокрема культурі зниклої цивілізації Теотіукан, яка існувала на території сучасної Мексики і досягла свого розквіту в першому тисячолітті. Вважається, що ця цивілізація сильно вплинула на племена ацтеків, які прийшли пізніше. Передбачається, що затонуле місто був побудований півтори-дві тисячі років тому.

 

Математика та дизайн

Найбільше колесо огляду

Найбільшим по висоті колесом огляду у всьому світі на даний момент вважається «Сінгапурська Птах», розташована в однойменній столиці республіки Сінгапур. Побудовано було це чортове колесо, як його називають у народі, в 2008 році.

Висота Сінгапурської птиці досягає 165 метрів. З пікової точки цього колеса ви зможете побачити красиву панораму не тільки Сінгапуру, а й сусідніх островів Індонезії та Малайзії. Основою цієї конструкції служить триповерхова будівля, в якому розташувалися численні магазини. А капсули, що піднімають людей в повітря по колесу огляду, вміщають в себе до 28 чоловік в кожну. Загальна кількість капсул також становить 28 штук. Колесо робить повний оборот протягом півгодини. Ціна на цей атракціон коливається від 15 до 21 долара США.Безумовно, прилетівши в Сінгапур, у вас не повинно виникнути проблем з його пошуком, так як видно його з будь-якої точки міста. Дістатися до нього простіше всього від станції метро Promenade, що на жовтій кільцевої лінії і близько 5 хвилин прогулятися пішки до самого колеса.
Вид цієї споруди дійсно захоплює, але відвідуючи цю пам'ятку, мало просто покататися в одній з кабін, обов'язково варто зайти в його торговий центр або основну колону чортового колеса. Там ви побачите численні магазини з різноманітними сувенірами, вишукані ресторани, де вам неодмінно запропонують місцевий коктейль «Сінгапурський слінг». Крім того, розваги тривають і тут - для чоловіків на другому поверсі передбачена кабіна авіастімулятора Боїнга 737, а для жінок на цьому ж поверсі діє знаменитий фіш-спа, де дівчата можуть розслабити свої ніжки за допомогою цілющих рибок, привезених з Туреччини.
Однак лідерство в категорії найбільших коліс огляду світу незабаром може бути спростовано. В даний будуються такі конструкції:
Почалося спорудження чортове колеса в Німеччині висотою в 185 метрів. Берлін також бореться за статус першого місця серед подібного атракціону. Планується незабаром запустити колесо огляду з 36 кабінами для відвідувачів. Його коло можна буде зробити за 35 хвилин, а вартість квитка складе 11 євро.
Добігає кінця будівництво колеса в Китаї, що досягає у висоту 208 метрів. Колесо огляду з величним найменуванням «Пекінський небесний човен» будується в столиці Китаю і буде перевершувати всі наявні сьогодні атракціони в світі. Колесо вміщає в себе 48 кабінок, в кожній з яких помістяться до 40 осіб, а вартість однієї поїздки буде дорівнює 13 доларам США.
Росія також не пройшла ця подія мимо. В даний момент з'явився проект будівлі самого гігантського чортового колеса у світі. Його висота має залишити позаду всі спроби інших країн і явити собою споруду у 220 метрів заввишки. Місце для установки цього атракціону ще не затверджено. Назва для нього вже придумали - «Вид столиці».

Джерело: http://yakpros.ru/kultura-i-suspilstvo/14491-de-v-sviti-najbilshe-koleso-ogljadu.html

Математика та право

Пентагон

За роки існування цієї п’ятикутної конструкції на території Сполучених Штатів Америки сама назва добре укріпленого комплексу стало вживатися як альтернатива до поняття «Міністерство оборони США». Ми часто використовуємо слово «Пентагон», маючи на увазі плани й операції американської армії, проте далеко не кожен читач знайомий з історією самої споруди.

Замало місця!
Коли почалася Друга світова війна, участь в якій узяли й американські війська, Міністерство оборони США розміщувалося в комплексі, що складався із 17 будівель. У них працювало загалом близько 26 тис. осіб. Правду кажучи, ті будівлі Міноборони США складно назвати комплексом, тому що всі вони були розкидані по різних майданчиках округу Колумбія.
Одразу ж після того, як влада США постановила вступити в Другу світову, у Міноборони приступили до реалізації планів з набору додаткового числа працівників. Причому для їх виконання потрібні були додаткові офісні площі. У тих 17 спорудах, які експлуатувалися головним військовим відомством, місця для всіх уже не вистачало.
Щоби вирішити цю проблему, головний військовий міністр Сполучених Штатів Генрі Стімсон вирішив особисто звернутися до американського президента Франкліна Рузвельта з проханням виділити для оборонного відомства нову площу. Сталося це в травні 1941 року.
Після активного обговорення в Конгресі це питання було вирішене позитивно, але не на території округу Колумбія, а в іншому місці, бо Вашингтон вже й так був переповнений адміністративними будівлями.

Найкраще – компактна форма
Під час палких дискусій парламентарії погодились на тому, що найкращим місцем для нової будівлі військового відомства може стати штат Вірджинія, відділений від округу Колумбія рікою. Тут розташовувався населений пункт, який сьогодні добре відомий по всьому світу. Це – Арлінгтон.
На тому ж засіданні конгресмени визначили основні параметри майбутньої споруди. Нова будівля мала бути такою, щоб у ній, не відчуваючи проблем із площею, могло одночасно перебувати близько 40 тис. осіб. При цьому було вирішено побудувати грандіозний паркувальний майданчик на 10 тис. автомобілів.
Одним із рішень, про яке також варто згадати, була висота будівлі. Споруда мала бути не вищою за чотири поверхи, що дозволило б заощадити на металевих конструкціях. Але для безпроблемного розміщення 40 тис. людей чотириповерхова будівля мала простягнутися на кілька кілометрів. Однак це було неможливо з низки причин.
По-перше, в Арлінгтоні складно було знайти відносно рівний невикористаний майданчик відповідної довжини, а по-друге, навіть якщо таку споруду й звести, то в працівників Міноборони США виникли б труднощі комунікаційного плану: щоби потрапити з одного кінця будівлі в інший, могло би знадобитися кілька десятків хвилин.
Саме це і призвело розробників ескізу до того, щоби створити проект компактної форми, що має вигляд п’ятикутника. Для його реалізації було виділено величезну на той час суму — 35 млн USD.

На болотах…
Дизайном проекту майбутньої будівлі займався Джордж Бергстрем — знаменитий в ті роки американський архітектор. Керівником проекту призначили Джона Макшейна, що свого часу займався будівництвом аеропорту імені Рональда Рейгана (тоді — Вашингтонського національного аеропорту), а також створенням меморіалу Джефферсона.
Для будівництва обрали територію, яку місцеві жителі називали Арлінґтонськими фермами. Ферми розташовувалися поряд із національним кладовищем. Місцевість була заболоченою внаслідок того, що примикала до річки Потомак. Знадобилися величезні зусилля і чималі гроші, щоб облагородити ці землі. Аби болота не спричинили проблем при будівництві, в Арлінгтон доставили 5 млн куб. м землі і майже 0,7 млн тонн піску.
Однак несподівано з’ясувалося, що навіть цієї площі недостатньо для повної реалізації проекту. Довелося вдатися до крайніх заходів і знести кілька десятків місцевих виробничих підприємств, а потім територію, яку вони займали, – розчистити і використовувати для будівництва й інших потреб. Ці інші потреби було пов’язані з інфраструктурою. Було вирішено оточити майбутній військовий центр дорогами за принципом «перенесення форми»: автошляхи також сходилися таким чином, що утворювали п’ятикутник, який і отримав назву «пентагон», а потім так почали називати й саму будівлю військового відомства.

Мармуру не буде?
11 вересня 1941-го будівництво стартувало. Робота не припинялася ні вдень, ні вночі. У грудні того ж року, коли японці атакували Перл-Харбор, процес набрав ще вищих темпів. І вже за 16 місяців монолітна будівля була закінчена.
Основою споруди, яка нівелює вплив болотистої місцевості, є 41 492 бетонні палі. Спочатку будівлю хотіли обкласти мармуровою плиткою, але в ті часи мармур міг поставлятися до США в достатній кількості хіба що з Італії, а Італія була союзником нацистської Німеччини. Тому від мармуру відмовилися, вирішивши, що можна використовувати вапняк зі штату Індіана.
Коли підрахували загальну вартість нової будівлі, то жахнулися. Виявилося, що коштувала вона майже у 2,5 разу більше, ніж планувалося спочатку, – понад 80 млн USD.
Геометрично будинок є правильним п’ятикутником, довжина сторони якого становить рівно 281 м. Внутрішня площа складає понад 0,6 млн кв. м. Було підраховано, що для переходу між двома найбільш віддаленими кімнатами будинку людині знадобиться не більш як 7 хвилин при ходьбі з невеликою швидкістю (бігти стрімголов для цього не доведеться). Сумарна протяжність коридорів Пентагону становить більш як 30 км.

Зате є діаманти!
Споруда здіймається над землею на 23,5 м плюс має два підземних поверхи. П’ятикутники різних рівнів, що утворюють увесь комплекс будівель, інтегрованих воєдино, з’єднує 21 міст. Усередині можна нарахувати 131 сходи, 19 ескалаторів і 13 ліфтів.
П’ятикутники мають особливі назви, що спрощує адресацію всередині самої будівлі Пентагону. Так, внутрішнє кільце позначено латинською літерою A, а зовнішнє – E. Між ними розташовуються інші п’ятикутники.
Якщо ви гадаєте, що в будівлі працюють тільки військові фахівці, то помиляєтеся. Тут крім служб, зайнятих розробкою стратегій проведення бойових операцій і військових навчань, фінансових структур, підзвітних міністерству та інших профільних організацій працює велика кількість ресторанів і кафе, квіткових і ювелірних крамниць. Можна собі лиш уявити, яку реакцію викликала б наявність магазину, що торгує діамантами, в будівлі українського Міноборони (особливо на тлі корупційних викриттів останнього часу).
В Пентагоні є не тільки McDonald’s і піцерія, але ще й фітнес-центр, кімнати відпочинку та особливі кондитерські лавки. Статистика, яка, як відомо, знає все, стверджує, що в середньому працівники американського військового відомства споживають за добу близько 5000 чашок кави, 800 літрів молока, більше 7 тисяч пляшок газованої води, а також соки, морозиво та інше, інше.

У пам’ять про жертв трагедії
Кількість електронних повідомлень, які щодня надходять на е-mail Пентагону, обчислюється в середньому близько 1,2 млн. А ще фіксується майже 200 тисяч дзвінків на телефони вдень і вночі.
У 1990-х на Пентагон як будівлю чекала масштабна модернізація: замінили системи енергопостачання, посилили безпеку, поміняли комп’ютери і комунікації.
Проте поліпшення систем безпеки не вберегло Пентагон від удару терористів. 11 вересня 2001 на будівлю звалився літак. Постраждало західне крило, в якому розташовувався Департамент американської армії. Тоді загинуло 125 осіб (мова – тільки про працівників відомства). При цьому був повністю зруйнований цілий сегмент, який вимагав повного відновлення. Крім нього довелося проводити відновні роботи на великій площі, що примикає до зруйнованої частини будинку.
Після проведення відновлювальних робіт біля Пентагону звели меморіальний комплекс в пам’ять про жертв трагедії 11 вересня.
Не всі знають, що спроби підірвати Пентагон робилися й до 2001 року. Зокрема, у 1990-х роках невідомі зловмисники надсилали туди посилки з бомбами. Однак найбільше Пентагону дісталося не від прямих атак, а від хакерів з усього світу. Тож для протидії була повністю переглянута система електронної безпеки, впроваджена система спеціальних цифрових кодів. Сьогодні Пентагон — це ще й справжнісінький музей, який щороку відвідує понад 100 тис. туристів.

Джерело: http://meest-online.com/world/usa/hihantskyj-pyatykutnyk/

Мелодія числа Пі

Джерело: https://www.youtube.com/

Математика та природознавство

  Кожен з нас хоча б раз у житті бачив сніжинки. Це дивовижні творіння, які є чудовим прикладом самоорганізації речовин з простого стану в складний. Життя сніжинок починається з утворення кристалічних зародків льоду. Для того щоб кристалізація розпочалася, необхідний твердий центр, яким, наприклад, може стати порошинка. Після того, як утворилися крижані зародки, водяна пара починає конденсуватися на їх поверхні, утворюючи так звані дендрити, тобто бічні відростки. Так як сніжинки переміщаються в просторі з різною вологістю і температурою, форма дендритів може бути абсолютно різною, проте їх утворення підпорядковується гексагональної законам геометрії. Вважається, що в природі немає двох однакових сніжинок. Але малюнок сніжинок не хаотичний, а закономірний. Саме в цій закономірності підпорядкованості геометричним пропорціям і полягає надзвичайна краса сніжинок. Але ніщо не вічне. Сніжинки - це не тільки дивовижна, але і дуже нетривка субстанція. При підвищенні температури кристалічні утворення починають розпадатися і сніжинки тануть. Однак при розпаданні кристалів льоду, деякі утворення освіти зберігаються навіть у талій воді і можуть витримати навіть кип'ятіння.

 

 

Джерела: http://salsa-rosa.livejournal.com/507961.html, http://tanjand.livejournal.com/1228893.html, http://krinitsa.com.ua/uk/encyclopedia/article/zhuzn_snezhunok.