Профілактика стомлення школярів

        Батьки хочуть бачити своїх дітей успішними і з самого початку шкільного життя прагнуть використовувати будь-яку можливість для їх розвитку: додаткові заняття з іноземної мови, музична школа, індивідуальні заняття з учителем по математиці, різні студії.

     Проте фахівці вважають, що шанси школяра виправдати очікування сім'ї часто залежать лише від його витривалості. Про те, до чого можуть привести шкільні перевантаження і як з ними боротися, розповідає Майя Соколова, кандидат медичних наук дитячий невролог Клініки головного болю і вегетативних розладів академіка Олександра Вейна.

Від чого вони втомлюються?

       Причин для перевтоми у школярів більш ніж достатньо. Надлишок інформації призводить до того, що дитина просто перестає її сприймати і нічого не запам'ятовує. Та і спілкування з учителями та однолітками − незалежно від того приємні воно, викликає емоції або ні − вимагає від нього великої напруги.втома

    Причому втомлюватися інтелектуально діти починають ще в початковій школі: до першокласника пред'являються нові − підвищені − вимоги, розумові навантаження збільшуються, відповідальність зростає.

     Наступний небезпечний рубіж − старші класи. У перехідному віці у підлітків змінюється гормональний фон − організм і так постійно знаходиться в стані стресу, а інтелектуальні перевантаження удвічі ускладнюють його роботу.

      Недивно що старшокласники часто скаржаться на головний біль, сонливість і апатію.

Батьки рідко звертають на це увагу: «Які твої роки, щоб хворіла голова, та і чого їй хворіти?». І лише особливо дійшлі мами вирушають з дитиною до лікаря. На прийомі з'ясовується, що навантаження в школі переходить усі розумні межі, а скарги дитини − закономірний наслідок перевтоми.

Синдром непосидька

     Попередити наслідки перевтоми можна, якщо вчасно звернути увагу на головні проблеми сьогоднішнього часу − синдром дефіциту уваги з гіперактивністю.

Дитині не сидиться на місці. Вона не може довго слухати учителя починає якусь справу і тут же переключається на інше. Потім усе кидає і хапається за третє. То плаче, то сміється.

     Часто б'ється, що-небудь ламає. Перед сном стає легкозбуджуваною. Змучена мама і папа ведуть дитину до психологів, лікарів. Там школяру ставлять діагноз: синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ). Батькам «непосидька» пояснюють, що, як ні парадоксально, але така неприборкана активність може бути наслідком розумової перевтоми.

      Школяр з дефіцитом уваги зовсім не відстає в розвитку від своїх однокласників, а в чомусь навіть випереджає. Але він ніколи не записує домашнє завдання, постійно відволікається на уроках, вчиться нестабільно: в його щоденнику десяток (п'ятірок за старою системою оцінювання) і четвірок − п'ятірок (трійок) порівну. У нього часто виникають проблеми з однолітками. Він не може «поводитися добре», не тому, що не хоче, а тому що не може.

Фахівці пояснюють, що голова таких дітей може продуктивно працювати лише впродовж 10−15 хвилин, після чого дитина «відключається» на 3−5 хвилин, щоб накопичити енергію. Для того, щоб підтримувати активність мозку в цей період, школяр інтенсивно рухається: бігає по класу, смикає сусідку по парті за кіски і пускає паперові літачки у вікно.

    У такій ситуації треба вчасно звернутися до лікаря, який складе індивідуальну психотерапевтичну програму корекції і допоможе батькам правильно організувати режим дня дитини. Інакше збільшення навантажень в старших класах приведе до великих проблем із здоров'ям.

Джерело: http://lyceum32.org

10 порад для здорового розуму і твердої пам'яті

Розвиток пам'яті у дітей - це дуже важливе завдання, яке стоїть перед люблячими батьками. Адже, чим краще у дитини буде розвинена пам'ять, тим легше буде вчитися в школі.

Не вимагайте зайвого

Не варто пред'являти дитині завищених вимог. Якщо ваша «програма» не зацікавить дитину, то скільки б вона не займалася, засвоїти її школяру буде складно. Не корите його за відсутність феноменальних успіхів, адже психоемоційне навантаження від цього тільки зросте. Запропонуєте дитині на вибір декілька шляхів самореалізації: спорт, творчість, хобі.

Встановите режим дня

Розумові навантаження можна полегшити, якщо дотримуватися правильного розпорядку дня. Молодші школярі не повинні лягати спати пізніше за 22 години і робити уроки «проти ночі». Режим дня потрібний і в канікули, щоб потім легше було перебудуватися на робочий лад.

Зміцнюйте імунітет

Порадьтеся з лікарем і складіть для дитини програму гартування і спортивних занять. Не забувайте також про прийом полівітамінних комплексів в осінній і весняний періоди. Ці заходи допоможуть школяру позбавитися від частих хвороб, що посилюють втому. Пам'ятаєте: щоб прийти в себе після хвороби, включитися в роботу, дітям треба не менше двох тижнів.

Потурбуйтеся про відпочинок

Від втоми допомагає чергування розумових і фізичних навантажень. Просидівши годину за підручниками, школяр потребує прогулянки на свіжому повітрі, активних ігор і спілкування з друзями.

Заварите чай

Після школи або перед сном давайте дитині трав'яний чай, він розслаблює, допомагає емоційно розрядитися. Особливо корисний при розумових перевантаженнях чай з м'ятою, мелісою, валеріаною і пустирником. Не давайте дітям лікарські препарати без рекомендації лікаря!

Зробіть масаж

Розумовій перевтомі сприяють також проблеми з поставою. М'язовий каркас школяра ще не зміцнів, а від довгого сидіння за столом дитина сутулиться − в м'язах виникає напруга, що провокує головний біль. Запишіть школяра на лікувальну фізкультуру й плавання. А розслабитися після навчального дня йому допоможуть м'які погладжувальні рухи в області шийно-комірної зони, волосистій частині голови і м'язів обличчя.

Перевірте зір

Дитина повинна регулярно відвідувати офтальмолога, адже причиною розумової перевтоми можуть бути і проблеми із зором. Через те, що школяр недостатньо чітко бачить навколишні предмети, він постійно знаходиться в напрузі і сильніше втомлюється.

Не забувайте про правильне харчування

Для нормальної роботи головного мозку необхідно, щоб харчування було повноцінним і різноманітним. Особливо корисні «для голови» молоко, сир, кефір, сир, м'ясо, риба, яйця, зелень, бобові, гриби, горіхи, насіння, банани і морепродукти.

Будьте для дитини прикладом

Старайтеся самі вести здоровий спосіб життя і правильно харчуватися. Приклад батьків, краще за будь-які поради, навчить школяра стежити за своєю фізичною і розумовою формою.

Масаж для звивини

Ці процедури допоможуть дитині і «відпочити головою», і підготуватися до розумової праці.

Масаж кінчиків пальців рук, лоба і вушної раковини впродовж однієї хвилини.

Кліпса на вухо: лівополушарникам − на праве, і навпаки. Ставиться на верхню частину вуха на одну годину. Найбільш ефективні магнітні кліпси. Але можна використовувати і звичайні білизняні прищіпки.

Джгути на кисть, мізинець, великий палець до 10 хвилин. Потім легкий масаж. Лівополушарникам − на праву руку, і навпаки. В якості джгутів можна використовувати гумки для бігуді.

Джерело: http://lyceum32.org

10 головних правил для батьків

Які батьки не мріють про те, щоб їхні чада зростали здоровими, щасливими і, звичайно, вдячними? Та далеко не всі досягають заповітної мети. Інакше давно зникла б горезвісна проблема батьків і дітей.

Стимулюйте інтелект дитини.

Створюючи необхідне середовище, можна підвищити коефіцієнт розумового розвитку дошкільника на 25—30 одиниць чи, навпаки, знизити його на 50—80 одиниць (якщо життя дитини буде одноманітним, нецікавим і безрадісним).

Формуйте у діетй самоповагу.

Власний образ, закріплений свідомістю, є визначальним під час прийняття рішень: у виборі друзів, у коханні, профорієнтації...

Навчіть дитину спілкуватися.

Для цього необхідні щонайменше п'ять таких чинників:

• щира любов батьків (породжує почуття захищеності);
• доброзичливість інших дорослих, не лише рідних і близьких (рятує від комплексів); 
• зовнішня привабливість дитини, а особливо — підлітка (одяг, манери);
• обгрунтована впевненість у собі (кожний у чомусь сильний);
• хороший запас слів (як інакше спілкуватися?).

Стежте за тим, щоб дитина не перетворилась на "телемана".

Соціологи запевняють, що дошкільнята проводять перед екраном телевізора у середньому до 50 годин на тиждень. Медики вважають, що це гальмує розвиток лівої півкулі головного мозку, відповідальної, зокрема, за розвиток мовлення. Телепередачам слід протиставити заняття спортом, музикою, читання, корисну домашню роботу.

Виховуйте відповідальність і порядність.

Слід робити це не лише за принципом «что такое хорошо й что такое плохо», а, насамперед, на власному прикладі. Не прогайте момент: у підлітковому віці симпатії перемістяться, з батьків до однолітків.

Привчіть дитину пишатися своєю сім'єю, шанувати її традиції.

Живіть у хорошому оточенні.

Друзі, яких виберуть ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Тому уважно придивляйтеся до сусідських дітей, цікавтеся репутацією школи, до якої ходять ваші діти. Подбайте про те, щоб розширити коло знайомств дитини.

Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, умінням робити щось краще за інших, як правило, виростають у сім'ях, де до них висували високі вимоги: підтримувати порядок у будинку, організовувати своє дозвілля, добре поводитися. Та не перегніть палицю — не будьте тиранами. І врахуйте: слухняними, акуратними, розумними діти стають не відразу. Потрібні ваші зусилля протягом багатьох років. Будьте ж терплячими.

Привчайте дитину до праці.

Якоюсь мірою ви можете запрограмувати майбутній життєвий успіх свого чада. Привчіть його без примусу виконувати доручену справу, допоможіть заповнити життя цікавими й потрібними справами. Нехай звикає долати  труднощі й переконається, що йому багато чого під силу.

Не робіть за дітей те, що вони здатні зробити самі.

І запам'ятайте: якщо у важку хвилину саме ви опинитеся поруч — як друг, а не як бос, дитина,можливо, довірить вам свою «страшну таємницю» і прислухається до вашої поради.

Джерело: school9.org.ua

Відносини між обдарованими дітьми та батьками

        Коли мова йде про обдарованість або талант, то ми маємо справу начеб то з щасливим відхиленням від норми. Але всяке відхилення викликає у оточуючих різноманітні реакції, які відображаються на психічному стані і розвитку дитини. Узагальнення наукових даних по цій проблемі дозволяє виділити три "параметри", що характеризують обдарованих дітей:

І. Випереджувальний розвиток пізнавальної сфери, який проявляється в високій пізнавальній активності, що виявляється в допитливості, здатності переробляти великий об'єм інформації, здатність прослідкувати причинно-наслідкові зв'язки і робити відповідні висновки, тобто здатність до інтуїтивний стрибків, коли певні ланки причинно-наслідкового ланцюжка лишаються і рішення приходить як би само собою, відмінна пам'ять, що базується на ранньому мовному розвитку і добре розвинутій абстрактно-теоретичній формі мислення, здатність класифікувати інформацію. Обдарованим дітям легше справлятися з пізнавальною невизначеністю, а інтелектуальні труднощі викликають здоровий азарт.

II.     Специфічними рисами особистості обдарованих дітей є:  високо розвинене
почуття справедливості; раннє формування системи цінностей; яскрава, жива уява -
звідси здатність зберігати завжди елемент гри в житті і на роботі; почуття гумору;
постійні спроби вирішити проблеми, які їм поки що "не по зубам".

III.  Фізичний розвиток обдарованих дітей. Згідно однієї точки зору, обдарована
дитина - це "книжковий черв'ячок;  інша крайність - така дитина і в  фізичному
відношенні здоровіша і красивіша; вважається, що обдаровані діти, як і талановиті
дорослі, наділені високою енергетичністю, що проявляється у надзвичайній активності.

Напевно, одна з головних можливих психологічних проблем обдарованих дітей полягає в тому, що в них бачать дітей нездатних, лінивих, навіть аномальних. Ранній і незвичайний розвиток дитини особливо часто не помічають батьки з низьким рівнем освіти або невисоким загальним рівнем культури. В сім'ях, де дитина одна або всі діти відрізняються особливими здатностями, також нерідко не помічають обдаровану дитину, оскільки її немає з ким порівняти.

Інший варіант - батьки не погоджуються з "прирахуванням" своїх дітей до обдарованих. Таке непогодження може бути явним або прихованим, безвідповідальним, але в будь-якому випадку воно визначається досить розповсюдженими батьківськими стереотипами: "розумник знайшовся".

           Еріксон відзначав ще в 60-ті роки, що в сім'ях афро-американців матері прагнули обмежити інтелектуальний розвиток дітей, так як "вони все одно не можуть ніде пробитися". Тим самим вони намагалися захистити дітей від психотравмуючої ситуації. А от в спорті і музиці досягнення підтримувалися. Але коли батьки "закривають очі" на особливі здатності дітей, все одно вони продовжують впливати на відношення дитини з оточуючими, тоді дитині самостійно доводиться розбиратися в соціальних наслідках і складних ситуаціях. Вплив подібних соціальних установок і стереотипів батьків на становлення, а точніше негативізацію Я-концепції дитини, важко переоцінити. Почуття вини, прагнення бути "як всі" можуть затруднювати природний розвиток особистості. Поведінка перестає бути чесною, втрачається спонтанність.

               Батьки можуть відчувати почуття вини із-за того, що, як їм здається, вони неповністю, або не так, як потрібно було б, виконують виконують свої обов'язки по відношенню до обдарованої дитини. Найчастіше це пов'язано з соціально-економічним статусом сім'ї - розвиток дітей, їх освіта коштують грошей, і не малих. В цьому випадку і діти можуть відчувати вину, відчуваючи, що батьки мусять заради них напружувати сили і можливості. Може бути, що це одна із причин того, що діти не проявляють або приховують свої здатності.

Буває, що батьки можуть бачити обдарованість там, де її немає. Особливо в випадках, коли самі батьки талановиті в якійсь галузі. Вони очікують від дитини того ж і бачать бажане. Батьки, що не реалізували свої здатності і бажання, нерідко намагаються реалізуватися через дітей і не можуть не бачити в дітях відповідних рис. Тягар батьківських сподівань - непосильний вантаж для дитини.

        Відома фраза про те, що обдарована людина обдарована в усьому, - неточна. І найбільш неточна по відношенню до дітей. Непропорційність в розвитку — суттєва проблема обдарованих дітей. Яскраві нахили можуть проявлятися в якійсь сфері, наприклад, в математиці. Але в той же час розвиток мовної сфери може знаходитися нижче середньої вікової норми. Обдарованість може проявлятися у позашкільній діяльності, а в школі така дитина "середня".
      Наступна проблема здається варіантом попередньої, і все ж вона самостійна. Розвиток інтелектуальної сфери може занадто випереджати моральний розвиток. Юнг пише про те, що "розвиток обдарованості виявляється невідповідним ступеню зрілості

особистості в цілому, і часто складається враження, що творча особистість виросла за рахунок гуманної... Обдарованість — зовсім не безумовна цінність, але вона нею стає лише в тому випадку, якщо інша частина особистості йде з нею в ногу настільки, що талант може бути застосований з користю".

Обдаровані діти проявляють надзвичайну наполегливість в прагненні досягти результату. Захопленість якимсь заняттям, яке піддається, може привести до завищених особистих стандартів і внутрішньому незадоволенню: бути в усьому бездоганним -неможливо. Оцінюючи власну роботу у відповідності з дорослими мірками, дитина відчуває тривогу і тяжкі, недитячі переживання. Хоча, з іншого боку, це може бути варіантом "мук творчості".

Всі ці переживання можуть бути ускладнені, якщо очікування дорослих надзвичайно великі. Можливо, що дитина буде сприймати себе як невдаху, тобто можливе формування заниженої самооцінки при завищеному рівні претензій і об'єктивно добрих результатах діяльності.

Оцінювальне відношення до дитини не корисне всім дітям, але для обдарованих дітей таке відношення являє собою небезпеку. "У мене ніколи нічого не виходить", "Я ні на що не здатен", - такі генералізації достатньо часто зустрічаються у об'єктивно цілком успішних дітей. Цінність будь-яких успіхів і досягнень витісняється, заперечується, так як така дитини начеб то бачить себе вимогливим батьківським оком і чує батьківський голос: "Ось Таня, сусідка, вже англійською розмовляє і танцює і... її вже по телевізору показують, а ти що ж у нас?" займатися чимось просто заради процесу, із задоволення дитина, а потім і дорослий, зорієнтований батьками "на кращий результат", не може і не хоче. І в результаті: а) талант може бути "заритим в землю"; б) розвивається невротичне прагнення завжди бути першим; в) зайві батьківські амбіції можуть супроводжуватися високим рівнем агресивності і ворожості дітей.

Детальніше тут: http://novomikhajl-vs-kij-nvk.webnode.com.ua/news/metodichn%D1%96-poradi-vchitelyu-z-pitan-roboti-%D1%96z-zd%D1%96bnimi-d%D1%96tmi/

Ваша власна поведінка - найвирішальніша річ. Ви думаєте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи караєте її. Ви виховуєте її кожну мить Вашого життя, навіть тоді, коли Вас немає вдома.                                                                  А.С. Макаренко

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДИТИНИ ДО ДПА ТА ЗНО

1.Не переживайте про кількість балів, які отримає дитина на ДПА та ЗНО, не критикуйте дитину після іспитів.
2.Поясніть дитині, що кількість балів не є досконалим виміром її можливостей.
3.Не збільшуйте тривогу дитини напередодні іспитів – це може негативно вплинути на результати тестування.
4.Підбадьорюйте дітей, хваліть їх за те, що вони роблять добре.
5.Посилюйте їх впевненість у собі. Так як чим більше дитина боїться невдачі, тим більш вірогідніше вона зробить помилки.
6.Спостерігайте за самопочуттям дитини, адже ніхто, окрім вас, не зможе вчасно побачити і попередити погіршення стану дитини, яке є наслідком перевтоми.
7.Контролюйте режим підготовки дитини, слідкуйте за тим, щоб не було перевантажень, поясніть, що вона повинна обов’язково чередувати заняття та відпочинок.
8.Забезпечте вдома зручне місце для занять та слідкуйте, щоб ніхто з домашніх не заважав.
9.Зверніть увагу на харчування дитини. Такі продукти, як риба, творог, горіхи, курага стимулюють роботу головного мозку.

 Джерело:http://boyarka-school1.edukit.kiev.ua/psiholog_logoped_socialjnij_pedagog/storinka_socialjnogo_pedagoga

Рекомендації для батьків випускників

     В кожній сім’ї, де є випускник, починаються переживання: «екзамени ідуть, душа протестує…». Ці слова, написані ще напочатку ХХ століття актуальні для випускників та їх батьків і сьогодні.

      Атмосфера в сім’ї випускника в наш час є головним фактором успішної адаптації до підготовки та проходження ДПА та ЗНО, до соціально-психологічної адаптації в новій соціальній ситуації. В такій ситуації батьки повинні, перш за все, вміти володіти собою, розуміти емоційний стан своєї дитини, допомогти йому звільнитися від негативних емоцій, бути відповідальним, сильним, активним і в той же час, тактовним та чуйним. Батьки повинні допомогти випускнику в розвитку позитивного ставлення до себе шляхом уважного відношення, стимулювання його діяльності, створити атмосферу доброзичливості.

Пам’ятайте, що відсутність позитивного стимулювання та перевага негативної оцінки з боку батьків в процесі підготовки до ДПА та ЗНО випускника викликає почуття внутрішньої незахищеності, невпевненості в собі та страху перед майбутніми випробуваннями.

Для випускника є дуже важливою ваша психологічна підтримка, якщо він недостатньо гарно пройде ДПА та ЗНО та не вступить до ВНЗу. У випадку невдачі він гостро відчуває почуття розчарування, образи, вини за невиправдані надії батьків. Допомогти дитині вийти з цієї ситуації можете тільки, сприйміть її самі та допоможіть це зробити і дитині.

Щоб допомогти дитині підготуватися до іспитів, спробуйте змоделювати ситуацію випробувань разом з ним. Для цього поспілкуйтеся з випускниками минулих років, їх батьками, відвідайте ВНЗ, до якого буде вступати ваша дитина.

      Підберіть найбільш оптимальні рішення ситуацій, які можуть виникнути під час ДПА та ЗНО, враховуючи індивідуально-психологічні та фізіологічні особливості вашої дитини. Знайти зараз літературу з аутотренінгів, саморегуляції, ауто релаксації не має проблеми. Якщо є така можливість, відвідайте психолога та виконуйте його рекомендації.

       Життя без проблем не буває, тому у кожної людини є проблеми. Вирішивши одну, людина зіткається з іншою. Вміння сконцентруватися на позитивному в будь-якій ситуації допоможе заспокоїтися, зорієнтуватися та знайти вірне рішення , зменшити суб’єктивне значення проблемної ситуації.

      Наприклад, скажіть: « Це для мене не так важливо, як здоров’я моєї дитини, як благополуччя моєї родини. Нічого страшного не відбулося! Все можливо виправити! «

Дуже багато можна досягнути, якщо в своїх діях керуватися принципами: «Я повинен!», «Я можу!». Людина налаштовує себе на успіх, здійснюючи дії само орієнтації на досягнення успішного результату.

Джерело:http://boyarka-school1.edukit.kiev.ua/psiholog_logoped_socialjnij_pedagog/storinka_socialjnogo_pedagoga

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Будьте для Ваших дітей прикладом у всьому.
2. Зробіть для своїх дітей куток для занять. Коли учень готує уроки, не відривайте його на сторонні справи.
3. Вчіть дітей бути у всьому бережливими.
4. Частіше бувайте у школі, радьтеся з вчителями з питань виховання дітей, допомагайте вчителям краще вивчити Ваших дітей.
5. Не кажіть нічого поганого про школу, вчителів, прищеплюйте дітям любов і повагу до школи.
6. Слідкуйте за чистотою і охайністю дитини, за акуратним утриманням підручників, одягу. Чистота і акуратність дисциплінує дітей.
7. Дотримуйтесь режиму дня. Слідкуйте, щоб дитина не перевтомлювалась.
8. Виховуйте у дітей вміння вести себе скромно і пристойно як вдома, так і на вулиці, в школі, в громадських місцях.
9. Виховуйте у дітей повагу до старших і молодших.
10. Не використовуйте фізичне покарання до дітей, спокійно поясніть їм неправильність їх вчинків.
11. Не дозволяйте дітям самовільно витрачати гроші, вимагайте від них звіту.
12. Заохочуйте в дітей інтерес до книги, природи, туризму, спорту.
13. Привчайте дітей виконувати посильну фізичну роботу.
14. Знайте з ким дружать Ваші діти, як вони поводять себе.
15. Пам’ятайте, що виховання дітей – головний обов’язок батьків.
16. Пам’ятайте, що тільки у тісному співробітництві зі школою, можливо успішно вирішити питання виховання громадянина України.

Джерело: http://shkola-licej6.te.ua/porady-uchnyam