Основні вимоги до учнівських робіт

Основні вимоги
до написання, оформлення та представлення
учнівських науково-дослідницьких робіт

Загальні положення

1. На конкурс подаються роботи проблемного (пошукового) характеру, які відповідають віковим інтересам та пізнавальним можливостям учнів, свідчать про обізнаність учасника конкурсу щодо сучасного стану галузі дослідження, опанування ним методики експерименту.

Тематика науково-дослідницьких робіт має відповідати напрямам секцій наукових відділень Малої академії наук України.

2. Кожна робота має ґрунтуватись на певній науковій та експериментальній базі, містити власні дані дослідів, спостережень чи пошукової роботи; їх обробки, аналізу та узагальнення; посилання на відповідні наукові джерела та відображати власну позицію дослідника.

У роботі мають бути чітко відображені наступні аспекти: визначення мети, об’єкта та предмета дослідження, завдання, методика дослідження, відмінність та перевага запропонованих підходів та результатів. Зміст та результати досліджень викладаються стисло, логічно, грамотно та аргументовано, без загальних слів, міркувань, бездоказових тверджень, тавтології.

Назва роботи має бути стислою та відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішується.

3. До наукової роботи обов'язково додаються відгуки наукових керівників та рецензії відповідних фахівців (досвідчених педагогів, науковців, спеціалістів із певної галузі).

Достовірність наведених у роботі результатів підтверджується науковим керівником у відгуку.

4. Науково-дослідницька робота оформлюється у двох примірниках: один використовується журі під час оцінки роботи, другий – учасником під час захисту. Примірники мають бути ідентичними.

5. До розгляду не приймаються роботи, тема та зміст яких не відповідають профілю секції; роботи, що були представлені в попередні роки та не мають суттєвого доопрацювання; роботи, які є плагіатом; компілятивні роботи без самостійного дослідження, опрацювання джерел і власних висновків з обраної тематики.

Автори цих робіт після етапу заочного оцінювання науково-дослідницьких

робіт отримують відповідну рецензію і до участі в наступних етапах конкурсу не допускаються.

Також до розгляду не приймаються роботи без тез, відредагованих та оформлених відповідно до даних вимог.

Структура роботи

Робота має бути побудована за певною структурою. Основними її елементами в порядку розташування є: титульний аркуш, тези, зміст, перелік умовних позначень (за необхідності), вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (за необхідності).

Вимоги до змісту роботи

1. Титульний аркуш.

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, що заповнюється за зразком.

2. Тези.

У тезах (текст обсягом до 1 сторінки) подається стисла характеристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.

У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім’я, по батькові автора; назва територіального відділення МАНУ; назва базового позашкільного навчального закладу; навчальний заклад; клас; населений пункт; прізвище, ім’я, по батькові, посада (за наявності – науковий ступінь, вчене звання) наукового керівника.

3. Зміст.

Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо.

Зміст фактично має бути планом науково-дослідницької роботи і відображати суть поставленої проблеми, структуру та логіку дослідження.

4. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності).

Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом.

Перелік має розташовуватись двома стовпчиками. Ліворуч в абетковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни, праворуч — їх детальну розшифрування.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їх розшифрування наводиться у тексті при першому згадуванні.

5. Вступ.

У вступі коротко обґрунтовується актуальність і доцільність обраної теми, підкреслюється сутність проблеми; формулюється мета роботи та зміст поставлених завдань, об’єкт і предмет дослідження, подається перелік використаних методів дослідження; дається характеристика роботи (теоретична, прикладна); вказуються нові наукові положення, запропоновані учасником конкурсу особисто, відмінність одержаних результатів від відомих раніше та ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку); повідомляється про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, для прикладних робіт — прикладну цінність отриманих результатів.

У випадку використання в роботі ідей або розробок, що належать співавторам, слід відмітити цей факт і зазначити конкретний особистий внесок учасника. Також вказуються відомості про публікацію роботи та апробацію її результатів (за наявності).

Обсяг вступу – 2-3 сторінки.

6. Основна частина.

Основна частина науково-дослідницької роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основні висновки від другорядних подробиць.

В основній частині роботи наводиться характеристика джерел для написання роботи та короткий огляд літератури з даної тематики (не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини), окреслюються основні етапи наукової думки за визначеною проблемою, вказуються питання, які залишилися невирішеними; обґрунтовується вибір напряму досліджень, наводиться методика і техніка дослідження; подаються відомості про обсяг дослідження; викладаються, аналізуються та узагальнюються отримані результати, дається їх оцінка.

Зміст основної частини має точно відповідати темі роботи та повністю її розкривати.

7. Висновки.

Висновки мають містити стислий виклад результатів розв’язку наукової проблеми та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу оцінок та узагальнень. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та навести рекомендації щодо їх використання.

8. Список використаних джерел.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел.

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний у користуванні та рекомендований під час написання роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, зазначених у стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1 – 84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582  – 97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 3008 – 95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Наприклад:

книга трьох авторів оформлюється так: Дудюк Д. Л., Максимов В. М., Оріховський Р. Я. Електричні вимірювання: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2003. – 260 с.

збірник: Цеков Ю. І. Підтекст художнього твору і світовідчування письменника // Проблеми сучасного літературознавства. – Одеса, 1998. – С. 149-180.

стаття із журналу: Дзюба І. М. Україна перед сфінксом майбутнього // Науковий світ. – 2004. − № 2. – С. 2-6.

Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дужках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua.

Наприклад: Королько Л. М. «Голодомор 1932-1933 на Сватівщині». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svatovo.ws/famine/index.html.

Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розміщуються окремо в кінці списку використаних джерел без нумерації під заголовком: «ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ». Наприклад: http://www.botany.kiev.ua.

9. Додатки.

У додатках містяться допоміжні або додаткові матеріали, необхідні для повноти сприйняття роботи, кращого розуміння отриманих результатів: проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо.

Правила оформлення роботи
1. Загальні вимоги.

Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).

Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм.

Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.

Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у секціях російської мови та російської літератури дозволяється оформлення російською мовою); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою. Захист роботи також проводиться на іноземній мові.

Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.

2. Правила нумерації в роботі.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.

Всі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези та додатки, підлягають суцільній нумерації, номер на титульній сторінці не ставиться, а на наступних сторінках проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ».

Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.

Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу за правилом: (номер розділу).(номер підрозділу). В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться у тому ж рядку.

Пункти нумеруються в межах кожного підрозділу таким чином: (номер розділу).(номер підрозділу).(номер пункту), наприклад: «2.3.4.». Заголовок пункту наводиться у тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка.

У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.

Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)» означає «формула 3 розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не впливає). Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер необхідно брати в круглі дужки і розміщувати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.

Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис. 1.2».

Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 2.3».

Додатки оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Кожен із додатків має розміщуватись на окремій сторінці. Додаток має мати заголовок, який друкується угорі симетрично відносно тексту. Додатки нумеруються великими українськими літерами і позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б».

3. Правила цитування та посилання на використані джерела.

Під час написання науково-дослідницької роботи учень має посилатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з великою кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.

Посилання в тексті роботи на джерела зазначається порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Якщо в тексті науково-дослідницької роботи необхідно зробити посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання беруться у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела в списку використаних джерел та відповідної сторінки. Наприклад: «… набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».

Згідно з науковим етикетом текст цитати необхідно точно відтворювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. В тексті роботи допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викладати думки автора і давати відповідні посилання на джерело.

Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».

Посилання на формули вказуються порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

На  всі  таблиці   роботи  мають  бути посилання  в  тексті,  при  цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

4. Правила оформлення формул.

Формули в тексті роботи розташовуються відразу після посилання на них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розташовуються посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі й складні, розташовуються на окремих рядках, це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули розташовуються безпосередньо в тексті.

Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення і ділення з повторенням знака у наступному рядку.

Символи і коефіцієнти, що наводяться у формулі, описуються безпосередньо під нею в тій послідовності, в якій згадуються у формулі. Значення кожного символу або числового коефіцієнта подається з нового рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки.

Номер формули розміщується на правому боці сторінки на рівні нижнього рядка.

5. Правила оформлення ілюстрацій і таблиць.

Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш наочного представлення результатів досліджень та їх обґрунтування. Найчастіше в науково-дослідницьких роботах використовуються такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії.

Всі ілюстрації зазначаються у тексті роботи.

Назва ілюстрації розміщується відразу після її номеру, внизу.

Джерело: http://chernivtsi.man.gov.ua/

Будь успішною людиною!

Тренуємо пам'ять!

 

   

      Щодня ми забуваємо якісь побутові речі. Де залишили ключі і документи? Коли призначена зустріч? Досить важко буває вивчити вірш чи певний потрібний матеріал. Подібні життєві ситуації все частіше нагадують, що пам'ять недосконала. Так що ж таке пам'ять і як її тренувати?

    Пам'ять можна визначити як здібність до отримання, зберігання і відтворення життєвого досвіду. Уміння людини запам'ятовувати викликало інтерес ще в Стародавній Греції, де шанувалася Мнемозіна – богиня пам'яті. У античній філософії пам'ять розумілася як Дар, що ріднить людину з світом Божественного. Платон вважав пам'ять основною здатністю душі.
До нашої пам'яті необхідно дбайливо відноситись. Вона може бути капризна, а може і допомогти в найвідповідальніший момент.

Закони пам'яті:

1. Пам'ять не можна тренувати так, як тренують, скажімо, м'язи. Безглузде "зазубрювання" матеріалу не приведе до того, що ми з кожним днем все легше заучуватимемо новий матеріал.
   Проте систематичні розумові вправи дозволять глибше проникати в суть фактів, легко орієнтуватися в матеріалі, сприятимуть появі навиків раціонального запам'ятовування і пригадування. Все це підсилює нашу владу над процесами пам'яті. Навіть у зрілому і не молодому віці можна добитися поліпшення пам'яті, якщо розумно використовувати її суб'єктивні закономірності.
2. Потрібно отримати глибоке, точне, яскраве враження про те, що необхідно запам'ятати. Як фотоапарат не дасть знімків при тумані, так і свідомість людини не збереже туманних вражень.
3. Оскільки враження безпосередньо пов'язані з уявою, то будь-які прийоми, що дозволяють розвинути уяву і образне мислення, а також управляти ними, можуть виявитися корисними і для запам'ятовування.
4. Порівняно прості події в житті, які справляють особливо сильне враження на людину, можуть запам'ятовуватися відразу, міцно і надовго і після закінчення багатьох років з моменту першої і єдиної зустрічі з ними можуть виступати в свідомості з виразністю і ясністю. Складніші і менш цікаві події людина може переживати десятки разів, але вони в пам'яті надовго не запам’ятовуються.
5. При пильній увазі до події буває достатньо його одноразового переживання, щоб надалі точно і в потрібному порядку відтворити по пам'яті його основні моменти.
6. Відсутність достатньої уваги при сприйнятті інформації не може бути спричинена збільшенням числа її повторень.
7. Те, чим людина багато цікавиться, запам'ятовується без жодних зусиль. Особливо виразно ця закономірність виявляється в зрілі роки.
8. Рідкісні, дивні, незвичайні враження запам'ятовуються краще, ніж звичні, такі, що часто зустрічаються.
9. Зосередженість на матеріалі, що вивчається, у поєднанні з вибірковістю дозволяє людині сконцентрувати свою увагу, а отже, і налагодити пам'ять на сприйняття тільки потенційно корисної інформації.
10. Для кращого запам'ятовування матеріалу рекомендується повторювати його незадовго до того як піти спати. В цьому випадку інформація краще відкладеться в пам'яті, оскільки не змішуватиметься з іншими враженнями, які протягом дня зазвичай накладаються один на одного і тим самим заважають запам'ятовуванню, відволікаючи нашу увагу.
11. Про ситуації, що залишили в наший пам'яті яскравий емоційний слід, ми думаємо більше, ніж про емоційно нейтральні події. Позитивні емоції, як правило, сприяють пригадуванню, а негативні - перешкоджають.
12. Якщо у момент запам'ятовування людина знаходиться в піднесеному або пригніченому настрої, то штучне відновлення у нього відповідного емоційного стану сприяє пригадуванню.
13. Чітке зорове враження дуже міцне. Проте комплексні враження, тобто враження, отримані за допомогою можливо більшої кількості органів чуття, дозволяють відобразити в свідомості матеріал ще краще. Лінкольн, наприклад, читав вголос те, що хотів запам'ятати, щоб сприйняття було одночасне і зоровим, і слуховим.
14. Уважність, уважність і ще раз уважність. Якщо запропонувати людині закрити очі і несподівано відповісти, наприклад, на питання про те, якого кольору і форми предмет, який він не раз бачив, мимо якого неодноразово проходив, але який не викликав до себе підвищеної уваги, то людина насилу зможе відповісти на поставлене питання, не дивлячись на те, що бачив цей предмет безліч разів. Багато людей помиляються, коли їх просять сказати якою цифрою, римською або арабською, зображена цифра шість на циферблаті їх механічного годинника. Нерідко виявляється, що її на годиннику взагалі немає, а людина, десятки або навіть сотні разів дивилась на свій годинник і не запам'ятала цього факту. Процедура введення інформації в пам'ять і є актом звернення на неї уваги.

"Повторение - мать учения". Дейл Карнеги називає повторення "другим законом пам'яті" і приводить наступний приклад: "Тисячі студентів-мусульман знають напам'ять Коран - книгу приблизно такого ж об'єму, як Новий Заповіт, і вони значною мірою досягають цього шляхом повторення. Ми можемо запам'ятати все, що завгодно, в розумних межах, якщо будемо достатньо часто повторювати це".

          Чим більше об'єм інформації, тим більше буде потрібно повторень для запам'ятовування. Об'ємний матеріал запам'ятовується легшим, якщо розбити його на частини.
         Повторення підряд завченого матеріалу менш продуктивно для його запам'ятовування, чим розподіл таких повторень протягом певного періоду часу. Наприклад, Р.Бертон, перекладач "Тисячі і однієї ночі", говорив на двадцяти семи мовах, як на своїй рідній. Проте він признавався, що ніколи не вивчав мову і не практикувався в ній довше п'ятнадцяти хвилин підряд, "тому що після цього розум втрачає свіжість". Крім того, слід пам'ятати, що нове повторення сприяє кращому запам'ятовуванню того, що було вивчене раніше.

          Зі збільшенням уваги до матеріалу, що запам'ятовується, число повторень, необхідних для його вивчення напам'ять, може бути зменшене. Бажано, щоб на початок і кінець заучування доводилося порівняно більше число повторень, чим на середину. Розподіл повторень протягом доби дає економію часу більш ніж в два рази, в порівнянні з тим випадком, коли матеріал заучується напам'ять.

Джерело: http://korysne.ostriv.in.ua/publication/code-197EB440A4DCA/list-138BE4A3F27

У мене погана пам'ять. Як бути?

 

 доктор психологічних наук, професор Кузьменко Віра Ульянівна.

       Те, про що ти запитуєш, дуже важливе. Адже саме пам'ять дозволяє людині бути тим, ким вона є - діяти у навколишньому світі, усвідомлювати своє власне "Я", засвоювати норми і правила дорослого життя, тримати своє слово, вчитися, кохати. Так, навіть кохання не може бути без пам'яті! Адже для того, щоб кохати потрібно хоч би взнавати того, кого любиш.

Втім, хороша пам'ять далеко не завжди гарантує хороший інтелект. Іншими словами, людина з хорошою пам'яттю може бути безглуздою, а людина з поганою пам'яттю - досить тямущою. Проте, пам'ять має велике значення для засвоєння будь-якої інформації.

Існують різні типи пам'яті. Який у тебе?

        Деяким досить уважно ПРОСЛУХАТИ пояснення вчителя, аби добре запам'ятати матеріал. У них пам'ять слухова.

      Іншим, аби запам'ятати, потрібно обов'язково зав'язати вузлик на хусточці, намалювати схему, ЗАПИСАТИ план або накидати конспект. Це так званий моторний тип пам'яті.

       Є люди, яким потрібно обов'язково БАЧИТИ матеріал, читати текст. У них зорова пам'ять.

      Але в житті не так часто зустрічаються чисті типи пам'яті. Зазвичай вони мають "змішаний" характер. Тому треба визначити особливості своєї пам'яті і намагатися максимально використовувати ті з них, які сильніші, але при цьому розвивати ті, які слабкіші.

     Пам'ять можна розвивати. Для цього існує багато різних способів.

       Найефективніший - заучування напам'ять вірші або невеликі уривки художньої прози. Так, нашу пам'ять можна тренувати так само, як спортсмен накачує м'язи. А для цього щодня пам'ять потрібно навантажувати, заставляти її працювати.

      Можна потренувати пам'ять і так: візьми книгу і уважно розглянь яку-небудь ілюстрацію.    Потім закрій її і розкажи все, що запам'яталося. Знову відкрий для того, щоб відзначити моменти, які залишилися непоміченими. Знову розкажи про те, що змальоване на малюнку. І знов перевір себе.

Хобі - відмінний спосіб укріпити свою пам'ять. Немало колекціонерів (філателістів, нумізматів) - відрізняються солідною ерудицією, а шанувальники гербаріїв прекрасно орієнтуються в ботаніці. Більшість знань вони засвоюють граючи, поєднуючи приємне з корисним. Подумай і ти над тим, як твоє захоплення може допомогти в розвитку пам'яті.

        Розвинути зорову пам'ять допоможе така вправа. Перед сном спробуй як можна яскравіше представити деталі денних вражень (при цьому прагни концентруватися на позитивних подіях). Відтвори по пам'яті порядок книг на полиці, пригадай, що де лежить в ящиках столу.

Для розвитку слухової пам'яті корисною буде наступна вправа: повторюй сказане теле- або радіо - диктором з інтервалом в декілька секунд, як це робить перекладач-синхроніст. Прагни копіювати не лише текст, але і інтонації, довжину пауз.

Допоможуть в розвитку пам'яті спеціальні вправи, що нагадують дитячі ігри.

      Наприклад, гра "Що змінилося?"

     Хід гри: двоє людей стають один проти одного і запам'ятовують, хто як одягнений. Потім, по сигналу, одночасно обертаються спиною один до одного і вносять яку-небудь зміну до свого одягу. Після чого повертаються у вихідне положення і вгадують, що змінилося.

Якщо займатимешся систематично, то вже через два-три місяці відчуєш перші результати.

        Існують спеціальні ПРАВИЛА, які полегшують запам'ятовування.
Запам'ятай їх і розкажи своєму товаришу.

• Виділяй в новій інформації щось добре знайоме, встановлюй асоціативні зв'язки з цією інформацією.
• Коли учиш - записуй, малюй схеми, діаграми, кресли графіки, малюй в повітрі, коротше, дій!
• Став мету - запам'ятати надовго.
• Користуйся смисловими опорами, смисловим угрупуванням - хто добре осмислює, добре запам'ятовує і довго пам'ятає.
• Починай повторювати до того, як матеріал почав забуватися.
• Заучуй і повторюй невеликими дозами.
• Краще учити по одній годині сім днів, чим сім годин один день.
• Якщо отримав завдання у вівторок на п'ятницю, не чекай четверга: вивчи відразу, а напередодні лише повтори.
• Після математики вивчай історію, після фізики - літературу: пам'ять любить різноманітність.

НЕ МОЖУ ВІДПОВІДАТИ БІЛЯ ДОШКИ, ХВИЛЮЮСЯ. ЩО РОБИТИ? (Андрій С., 14 років)

         Багато досвідчених ораторів нервуються перед виступами, відомі артисти трясуться перед концертом, а спортсмени - хвилюються перед важливими змаганнями. Стан, супутній людині перед відповідальною справою з невизначеним результатом, психологи називають ПЕРЕДСТАРТОВИМ. Це може бути страх перед відповіддю біля дошки, хвилювання перед відповідальною розмовою, очікування, що викличуть відповідати невивчений урок.

      Для психічно сильної і врівноваженої людини такий період означає більш напружену діяльність, мобілізацію всіх своїх резервів. Якщо ж цих якостей немає, то найчастіше виникає побоювання не впоратися із справою, метушливість, страх, тривога за наслідки. Деколи людина виявляється настільки деморалізованою, що практично "вибуває з гри".

Існує досить багато прийомів, які дозволяють впоратися з передстартовим хвилюванням. Ось деякі з них.

       Підготовка і ще раз підготовка! Прийшовши у клас, покрутися на тому місці, де тобі, можливо, доведеться відповідати. Постій там, звикни до місцевості, порисуй на дошці, оглянь простір - зроби його своїм. Ну що? Нічого страшного не спостерігається - витерті парти, знайомі фізіономії однокласників (самі нічого не знають), списана дошка. Якщо в класі нікого немає - спробуй поговорити - голосно, неначе для всіх. Втім, навіть, якщо в класі хтось є - ще краще! - спробуй зробити яке-небудь оголошення, повідом приємну новину тощо.

      Дихаєте рівно! Коли тебе викликали - НЕ КВАПСЯ! Виходь до дошки повільно, не кваплячись, не збиваючи дихання, цей час використовуй для того, щоб зібратися з думками, пригадати вміст відповіді. Вийшовши до дошки, не починай відразу торохтіти і сипати даними - зроби паузу, переведи дихання, а в цей час ще раз зберися з думками. (До речі, ти не палиш? Якщо так, то тобі краще кинути).

       Двійник. Вийшовши в центр класу, уяви, що це не ти паришся і червонієш біля дошки, а хтось інший - твій двійник. А ти в цей час спокійнісінько похрускуєш чіпсами на останній парті і в одне вухо слухаєш дзижчання свого товариша. Ну як, вийшло?

Бувалий. Як відомо, звичне і знайоме хвилює менше, ніж невідоме. Тому, опинившись біля дошки, зрозумій, що ти тут не вперше, і позаду і попереду у тебе ще багато таких виходів - як вдалих так і невдалих. Втім, краще частіше згадувати саме вдалі відповіді - вони вселяють упевненість в своїх силах.

     Тріумф. Цього разу завдання полягає в тому, аби переконати себе в тому, що все буде в порядку і тебе чекає тріумф - пошана вчителя, вдячність батьків і визнання однокласників. АЛЕ! Успіх багато в чому залежить те того, наскільки ти підготувався до уроку.

Буває і гірше. Повір в те, що твоя відповідь біля дошки - ситуація вельми рядова, така, що легко забувається, десь навіть буденна і для інших малоцікава. Тому чи варто витрачати свої нервові клітини? Адже бувають ситуації і гірші. Ось, наприклад, одного дня мій знайомий зустрів в тайзі ведмедя... і навіть вчительки поруч не виявилося.

       А що коли не чекати, трясучись, поки тебе викличуть, а підняти руку - і будь що буде!

Джерело: http://korysne.ostriv.in.ua/

Як удосконалити свою увагу

 

Поради психолога учням.

1. Якщо ти неуважний, це означає, що твоя увага спрямована на щось інше. Визнач її об’єкт. Подолай суперника. Спрямуй силу уваги, куди слід.
2. Увага є і умовою, і результатом твоєї діяльності.
3. Якщо ти уважний – засвоїш матеріал, є концентрація уваги потребує твоїх свідомих дій.
4. Готуй все необхідне до початку уроку. Твоя організованість сконцентрує твою увагу.
5. Ти повинен ставити своїй увазі чіткі завдання: на що саме вона має бути спрямована.
6. Оскільки при втомі керування увагою погіршується, для її відновлення потрібно вчасно відпочивати, займатися автотренінгом, використовувати спеціальні вправи.
7. Використовуй здатність незвично привертати увагу. Уявляй звичайне як не звичай (наприклад, ти інопланетянин і сидиш на уроці землян).
8. Під час виконання завдання час від часу запитуй себе: "Про що я думаю?".
9. Якщо ти виявив, що твоя увага розсіюється, достатньо буває одного цього запитання. Якщо не допомогло – зміні положення тіла, або почитай вголос, підсилюючи чи зменшуючи силу звуку.
10. Зосередженню уваги допоможуть і прості запитання, які ти можеш ставити собі час від часу: "На яке запитання щойно відповідав однокласник?", "Яке запитання щойно поставив учитель?".
11. Якщо ти не зміг зосередитися на виконанні завдання – просто повтори його, можна вголос.
12. Структуруй матеріал конспекту, підручника (створюй таблиці, схеми тощо). Тоді обсяг уваги збільшується.
13. Намагайся набути максимальну кількість навчальних навичок, вони здійснюються без участі уваги. Вона потрібна тобі для нового, цікавого, важливого.
14. Перевіряйте з сусідом по парті роботи один одного, це сприяє розвитку уваги.
15. Щоб привернути свою увагу до матеріалу уроку, знаходь те, чим він пов'язаний з твоїм досвідом, інтересами.
16. Більше працюй з підручниками, оскільки це тренує увагу.
17. Не поспішай при зміні видів роботи. Зважай на те, що внаслідок неповного, незавершеного переключення уваги можуть виникати помилки.
18. Не намагайся робити багато справ одночасно, бо частий перехід від однієї діяльності до іншої зменшує увагу.
19. Враховуй, що ступень і обсяг уваги пов’язані зворотною залежністю – збільшення обсягу елементів, що сприймається, викликає зменшення уваги і навпаки. Тому важливий матеріал повторюй окремо.
20. Вигадай свій власний жест (по коліну плеснути, смикнути себе за вухо…). Коли твоя увага зменшується цей рух м’язів допоможе тобі відновити її концентрацію.
21. Знаходь чинники, які сприяють підсиленню твоєї уваги (легка музика при читанні, відповідне освітлення тощо).
22. Враховуй вплив природних чинників: в дощовий день концентрація уваги зменшується, а отже тобі потрібно приділити більше часу (повторень) для виконання завдань.

Джерело: http://korysne.ostriv.in.ua/

Рекомендації "Перед олімпіадою"

    Перш ніж почати підготовку до олімпіади, варто обладнати місце для занять: забрати зайві речі, зручно розташувати потрібні підручники, посібники, зошити, папір, олівці і т.п.

   Психологи вважають, що добре ввести в такий інтер’єр для занять жовтий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Не треба переклеювати заради цього шпалери або змінювати штори, досить якоїсь картинки в таких тонах, естампа, що зрештою можна зробити і самому, використовуючи, наприклад, техніку колажу.

   Приступаючи до підготовки до олімпіади, корисно складати план.

  Для початку добре визначити, хто ви – "сова" чи "жайворонок", і в залежності від цього максимально завантажити ранкові або, напроти, вечірні години. Складаючи план на кожен день підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні буде вивчатися. Не взагалі: "Небагато позаймаюсь", а що саме сьогодні будете учити, які саме розділи якого предмета. Звичайно, добре починати – поки не втомився, поки свіжа голова – з самого важкого, з того розділу, що гірший за все. Але буває і так, що знайомитися не хочеться, у голову нічого не йде. Коротше, "немає настрою". У такому випадку корисно почати, навпроти, з того, що знаєте краще, з того матеріалу, що вам найбільше цікавий і приємний. Можливо, поступово справа піде. Обов’язково варто чергувати роботу і відпочинок, скажімо, 40 хв. занять, потім 10 хв. – перерва. Можна в цей час вимити посуд, полити квіти, зробити зарядку. Готуючись до олімпіади, не треба прагнути до того, щоб прочитати і запам’ятати напам’ять весь підручник.

  Корисно повторювати матеріал з питань. Прочитавши питання, спочатку згадаєте й обов’язково коротко запишіть усе, що ви знаєте з цього питання, і лише потім перевірте себе за підручником. Особливу увагу зверніть на підзаголовки чи глави параграфа підручника, на правила і виділений текст. Перевірте правильність дат, основних фактів. Тільки після цього уважно, повільно прочитайте підручник, виділяючи головні думки, - це опорні пункті відповіді.

   Наприкінці кожного дня підготовки варто перевірити, як ви засвоїли матеріал: знову коротко запишіть плани всіх питань, які були пророблені в цей день.

 

Джерело:http://dzherelo.ucoz.ua/news/rekomendaciji_psikhologa_obdarovanim_uchnjam/2012-12-04-106

Корисні поради для активних учнів

Як працювати з підручником

1.     Прочитай увесь навчальний матеріал з метою загального ознайомлення зі змістом.

2.     З’ясуй значення незрозумілих слів, термінів, понять і висловів за допомогою словника, по записах у робочому зошиті.

3.     Розділи навчальний матеріал на частини для кращого засвоєння.

4.     Визнач головну думку автора, зроби записи у формі плану, тез.

5.     Прочитай текст ще раз і постарайся переказати його зміст по пам’яті.

Як працювати з текстом параграфа

1.     Уважно прочитай текст параграфа, запитання і завдання до нього.

2.     Знайди в тексті відповіді на поставленні запитання. Виконай усі завдання.

3.     Запам’ятай усі терміни і поняття.

4.     Склади план своєї розповіді.

5.     Перекажи зміст тексту відповідно до складеного плану, використовуючи у своїй розповіді нові терміни, поняття.

Як скласти план тексту підручника

1.     Прочитай заголовок параграфа і подумай: який зміст закладено в заголовок?

2.     Прочитай уважно даний параграф і виділи в ньому нові терміни (з’ясуй їх).

3.     Розглянь і постарайся зрозуміти малюнки і їх частини, що від6носяться до тексту.

4.     Прочитай текст окремо по абзацах і визнач, про що йдеться в кожному абзаці.

5.     Склади план прочитаного тексту (пунктами плану можуть бути заголовки абзаців).

6.     Перекажи за складеним планом увесь текст, постарайся зрозуміти і запам’ятай його зміст.

7.     Дай відповіді на всі запитання в кінці параграфа або на запитання, поставлені вчителем.

Як користуватися навчальною, додатковою і довідковою літературою

1.     Використовуючи навчальну, довідкову і додаткову літературу, уточніть, що саме вас цікавить.

2.     Подумайте, де найбільша можливість одержати відповідь на запитання, що вас цікавить: у підручнику, довіднику чи додатковій літературі.

3.     Насамперед використайте підручник, потім – довідник, а тоді – додаткову літературу.

4.     Відкриваючи книжку, спочатку прочитайте зміст і покажчик термінів, назв.

5.     Залежно від мети використайте такі види читання:

§  Читання-перегляд, коли книжку переглядають швидко, зупиняючись на окремих сторінках (мета такого перегляду – перше ознайомлення з книгою, одержання певного уявлення про її зміст);

§  Вибіркове читання або неповне, коли читають не весь текст, а тільки потрібні місця;

§  Читання з різних видів записів прочитаного.

6.     Відшукавши у книзі потрібний розділ, параграф чи сторінку, не обмежуйтеся побіжним поглядом, а випишіть потрібну для себе інформацію, виділіть основне, складіть план прочитаного.

Як писати реферат

1.     Визначити тему.

2.     Підібрати літературу:

а) документи, першоджерела;

б) монографії, довідники, збірники:

в) газетні та журнальні матеріали.

     3. Грунтовно вивчити літературу. Читаючи книги, необхідно робити виписки цитат, основних думок.

     4. Скласти список розділів, який може бути і планом реферату.

     5. Продумати план реферату, можливе його розширення.

     6. Систематизувати опрацьований матеріал.

     7. Остаточно продумати та уточнити план реферату. Обов’язково включити в план актуальність теми і її значення.

     8. Написати реферат.

     9. У кінці реферату слід поставити список використаної літератури.

    10. Бібліографічний опис джерела в списку літератури подається за такими правилами:

·        Для книг слід вказати: прізвища та ініціали авторів, назви книг, підзаголовкові дані, місця і назви видавництв, роки видань, кількість сторінок;

·        Для журнальних статей зазначають: прізвища та ініціали авторів, повні назви статей, скорочені назви журналів, роки, номери, томи, випуски, сторінки;

·        Дшя статей із книг та неперіодичних збірників повинні бути зазначені прізвища та ініціали авторів, назви статей, видань, у яких вміщені статті, місця видань, видавництва, роки видань, сторінки.

Форми ведення записів

План – це короткий перелік проблем, що розглядаються в книзі. Він може бути простим, якщо в ньому зазначені лише основні запитання, або складним, якщо поруч з основними є додаткові запитання.

Виписки – це цитати (дослівне відтворення думок автора книги) або короткий, близький до дослівного, виклад змісту потрібного уривку тексту. Виписувати з книги теоретичні положення, статистичні, хронологічні дані можна як у процесі читання, так і по його завершенні. Цитату обов’язково брати в лапки, а на кожну виписку давати посилання на джерело. Для полегшення наступної систематизації виписок їх краще робити на окремих аркушах, каталожних картках або перфокартах.

Конспект – це короткий письмовий виклад змісту книжки, статті, лекції тощо. Він може бути набагато менший, ніж сама книжка чи стаття. Під час конспектування не слід зловживати скороченням слів, а якщо скорочувати їх, то за загальними правилами; думки слід використовувати стисло, своїми словами, виписуючи лише найголовніше і найсуттєвіше, не допускаючи повторень. Можна використовувати цитати, обов’язково зазначати сторінку, з якої вона виписана. Особливо важливі думки в конспекті варто підкреслювати. Бажано залишати поля для додаткових записів.

Тези – стислий виклад основних ідей прочитаної книги.

Анотація – коротка характеристика прочитаного, яка дає загальну уяву про його виклад, зміст та призначення. Скласти її краще після прочитання всієї книги.

Резюме – короткий заключний виклад наукового повідомлення.

Реферат – короткий виклад змісту книгу, наукової роботи або результатів вивчення наукової проблеми в письмовому викладі або у формі публічного виступу.

Як працювати з цитатою

1.     Цитатою користуються для уточнення і підтвердження власних думок.

2.     Не можна зловживати цитатами.

3.     Цитата має виписуватися так, щоб у ній була закінчена думка автора.

4.     Виписувати цитату слід без заміни слів, з дотриманням усіх розділових знаків, із позначенням пропусків.

5.     Кожна цитата береться в лапки.

6.     Після цитати вказується джерело: прізвище автора, назва книги, місце і рік видання, номер тому і сторінки.

Як скласти план проведення експерименту

1.     Уточнити і конкретизувати кінцеву мету проведення експерименту. Для цього ще раз продумати умови й вимоги завдання.

2.     Вирахувати проміжну мету експерименту. Для цього слід задачу розбити на під задачі.

3.     Проаналізувати всі можливі варіанти проведення експерименту.

4.     Вибрати з усіх можливих варіантів проведення експерименту найбільш раціональний.

5.     Запис плану експерименту повинен бути коротким і відображати лише основні його етапи.

6.     Продумати, які прийоми і засоби можна використати при проведенні експерименту.

7.     Після складання плану проаналізувати його ще раз. Для цього слід логічно уявити всю роботу від початку до кінця і від кінця до початку.

Джерела: http://rivne.libr.rv.ua/zoria/shkilvid/korporadi.htm

ПОРАДИ УЧНЯМ ПРО ТЕ, ЯК КРАЩЕ ЗАПАМ’ЯТОВУВАТИ НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ

1.Ви запам’ятовуєте краще те, що розумієте. Не вчить нічого механічно напам’ять. Спробуйте те, що ви вчите зрозуміти, зробити власні визначення та узагальнення.

2.Ви запам’ятовуєте краще, якщо вчите частіше та менших об’ємах. Ви вчитеся успішніше, якщо не пізніше чим через день вчите матеріал, а потім з подвоєними інтервалами повторюєте так довго, поки не зможете задовільно відтворити його. Чому так? Тому, що зразу ж повторити матеріал, який ви тільки но вивчили не є ефективним, бо витрачається дуже багато часу.

3.Ви засвоюєте матеріал краще, якщо постійно проговорюєте його вголос.

4.Ви запам’ятовуєте щось краще, якщо повторюєте це ціле, ніж тоді, як ділите його на частини і кожну засвоюєте окремо.

5.Позитивне налаштування стимулює запам’ятовування. Ви можете посилити віру в свою пам’ ять, якщо будете постійно говорити: «З кожним днем я згадую все краще і краще». Якщо ви навіюєте собі, що у вас погана пам’ять, що ви не можете нічого запам’ятати, що ви постійно забуваєте, то ваша пам’ять отримує якби установку і дійсно погано працює.

6.Висока мотивація навчальної діяльності також позитивно впливає на стан пам’яті. Якщо ви цікавитеся тим, що вивчаєте, то ви запам’ятовуєте набагато краще.

7.Ви засвоюєте швидше і на довше зберігаєте матеріал, якщо регулярно робите невеликі перерви. Найбільш оптимально через кожні півгодини робити перерву на 2-3 хвилини, під час якої можна потягнутися, пройтися тощо. Приблизно через 1 годину занять треба зробити більш тривалу паузу, близько 5-7 хвилин, під час якої можна попити. Після 2 годин роботи треба відпочивати від 20 до 30 хвилин.

ЯК КРАЩЕ ЗАПАМ’ЯТАТИ:

1. Ви запам’ятаєте краще те, що зрозумієте. Прагніть зрозуміти те, що ви вчите та знайти власні визначення.

2. Вивчайте матеріал частіше, але в невеликих об’ємах.

3. Промовляйте вивчене вголос.

4. Повторюйте вивчений матеріал як одне ціле, а не діліть його на частини, щоб засвоїти кожну окремо.

5. Регулярно робіть маленькі перерви. Найбільш оптимальна перерва 5 хвилин через кожні півгодини. Через 1 годину занять треба зробити паузу більш тривалу.

6 способів для мотивації вашої дитини виконувати домашнє завдання.

З початком нового навчального року для багатьох батьків починається «війна» з дітьми. Виною цьому домашні завдання та їх виконання. У дітей ніколи не буває бажання витрачати час на їх виконання, адже вони з таким же успіхом можуть потратити цей час на прогулянки з друзями, сидіння за комп’ютером або перед телевізором.

Для багатьох батьків це серйозна проблема. Їм приходиться кожної ночі перевіряти наявність виконання домашніх завдань або стояти над своєю дитиною, щоб впевнитися, що завдання будуть виконані. Це дуже важко для обох сторін.

Життя стає набагато простішим, коли знаходиться спосіб мотивувати своїх дітей на виконання домашніх завдань. В багатьох сім’ях мотивація діє ефективніше ніж покарання.

1. Встановити постійний час для виконання домашнього завдання. Це повинно привчити дітей до раціонального використання часу. Цієї вимоги треба дотримуватися регулярно. В цей час телевізор, комп’ютер та інші відволікаючі фактори повинні бути усунені.

2. Придумайте систему винагород. Ви можете запропонувати винагороду за виконання домашнього завдання у встановлений час, за виконання роботи без помилок тощо. Подумайте, щоб могло стати гарною винагородою та змінюйте її за необхідності змінити мотивацію.

3. Відповідна винагорода. Це особливо важливо, якщо виконання завдання стає проблемою. Повне виконання заслужує винагороди; повільна робота або відмова закінчиться втратою довіри та стимулювання з боку батьків.

4. Треба знайти оптимальний варіант стимулювання або винагороди для дитини. Тим більше, що ваш тиждень відносно домашньої роботи розплановано, то не обов’язково щодня винагороджувати дитину. Ви можете встановити свої «правила», наприклад, дитина увесь тиждень працює, щоб отримати винагороду на вихідних.

5. Будьте наполегливішими. Навіть якщо ваша дитина, будь яким чином, опирається новим правилам, ви повинні стояти на своєму. Якщо ви самі приймете нові правила, то й діти згодом приймуть їх. Декілька днів «битв» відносно домашніх завдань, навіть якщо вони дуже серйозні, принесуть свої плоди.

6. Будьте завжди поряд. У дітей дуже часто виникають питання по виконанню домашніх завдань. В ідеалі ви хочете, щоб вони самі зрозуміли, як зробити роботу, але буде краще, якщо ви допоможете їм зрозуміти, про що запитується або, ще краще, покажете дитині як вирішити, наприклад, задачу. Ви допоможете дитині раз або два, а на третій він все виконає сам.

Окрім того, вам може допомогти правильний вибір «винагороди» за старання дитини. Наприклад, додатковий час біля телевізора чи за комп’ютером. Але все ж таки кращою винагородою для дитини та і для вас буде час, який ви проведете разом всією сім’єю. Спільний похід в парк чи музей, настільна гра в повному складі та й інші винагороди надихнуть вашу дитину швидше й краще виконувати свої домашні завдання.

Джерело:http://boyarka-school1.edukit.kiev.ua/psiholog_logoped_socialjnij_pedagog/storinka_socialjnogo_pedagoga

ЯК ГОТУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

Рекомендації психолога учням

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.

2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.

3. Точно й детально записуй, що задано з кожного предмета.

4. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясовуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.

5. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.

6. Якщо матеріал, який подавали на уроці, є для тебе складним, повтори матеріал цього ж дня, навіть якщо наступний урок буде лише через кілька днів.

7. Починаючи виконувати завдання, думай не тільки про те, що треба зробити (тобто про зміст завдання), а й про те, як (за допомогою яких прийомів, засобів) це можна зробити.

8. У разі потреби звертайся по допомогу до дорослого або до однокласників.

9. Починаючи виконувати уроки, відкрий щоденник, подивися, чи всі завдання ти записав.

10. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначи­ти, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.

11. Прибери зі столу все зайве - те, що може відвертати твою увагу. Приготуй те, що потрібно для виконання першого завдання (підручник, зошити, карти, олівці, словники, довідники тощо). Після того як підготуєшся до першого уроку, прибери все й приготуй те, що потрібно для виконання наступного.

12. Між уроками роби перерви.

13. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.

14. Перш ніж виконувати письмові завдання, зрозумій і вивчи правила до них.

15. Читаючи параграф підручника, став собі запитання: про що (або про кого) йдеться в цьому тексті тощо.

16. Шукай зв'язок кожного нового поняття, явища, про яке ти дізнаєшся, з тим, що ти вже знаєш. Співвіднось нове з уже відомим. Стеж за тим, щоб це були не випадкові, зовнішні зв'язки, а головні зв'язки за змістом.

17. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацьовуй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів.

18. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, упродовж кількох днів, рівномірно розподіляючи навантаження.

19. Готуючись до усних уроків, викорис­товуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал. До них необхідно звертатися, відповідаючи на уроці. Чим краще ти вмієш користуватися картами, схемами, таблицями, тим вищою буде оцінка.

20. Спробуй у підготовці усних завдань використовувати метод «5 П», розроблений американськими психологами1. За даними психологів США, такий метод дає змогу зосере­дити увагу на найважливішому в тексті й сприяє кращому його запам'ятовуванню.

21. Складай план усної відповіді.
22. Перевіряй себе.

Джерело:  http://chergym.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=65:2012-10-08-12-59-07&catid=38:2012-10-23-22-08-44&Itemid=128

Пам’ятка «Як займатися особистісним саморозвитком»

1. Проявляй у всьому неухильну наполегливість
2. Спробуй уявити які особистісні якості тобі будуть потрібні у самостійному  житті. Подумай які якості ти можеш сформувати зараз, під час навчання.
3. Проаналізуй індивідуальні особливості виконання навчальних завдань. Дай собі відповідь на такі запитання:

-          для чого ти навчаєшся, які мотиви навчання?
-          чи вмієш ти ставити навчальні завдання і самостійно їх вирішувати?
-          як ти звично контролюєш себе?
-          чи довго можеш лишатися працездатним?
-          коли протягом дня працюєш продуктивніше?
-          чи вмієш ти зосереджуватися на навчальних завданнях?
-          яким чином ти запам’ятовуєш матеріал?
-          які недоліки твоєї навчальної діяльності тобі можуть заважати?
4. Формуй і тренуй в собі якості культури розумової праці.
5. Коли берешся за будь-яку справу подумай який результат повинен отримати.
6. Старайся наперед оцінювати свої можливості.
7. Навчися своїм примхам відповідати чітко і коротко «ні».
8. Вчися не тільки виробляти свою думку, а й виказувати її.
9. Старайся самостійно виконувати завдання, що стосуються твого власного життя.
10.  Не бійся помилок, просто їх треба своєчасно виправляти.
11.  Чесно визнавай неправоту, пам’ятай що впертість – самозахист слабкої людини.

Джерело: http://chergym.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=65:2012-10-08-12-59-07&catid=38:2012-10-23-22-08-44&Itemid=128

Про планування

Слово "планування", швидше за все, не асоціюється у тебе з яких-небудь цікавим і захоплюючим заняттям.
Але саме планування може стати твоїм вірним другом і помічником у навчанні, своєрідним "ангелом-охоронцем" від стресів і неприємних несподіванок. Існує думка, що ми втомлюємося від незроблених справ і особливо від того безладу в голові, який виникає, коли невирішені проблеми накопичуються і нашаровуються одна на іншу.
Крім того, планування допомагає людині затрачати менше часу на одноманітну і нудну роботу. Уміння планувати забезпечить не тільки успіх в навчанні, а й майбутні високі професійні досягнення.
З чого починається планування?
У першу чергу, необхідно вміти виділяти головне, тобто тобі належить навчитися вибудовувати проблеми і справи за ступенем важливості.
Потім визнач цілі і склади план дій, необхідних для її досягнення.
Важливо також навчитися відстежувати виконання плану і оцінити отриманий результат.

Джерело: http://school225.kiev.ua/obschaya/korisn-poradi-dlya-uchn-v

ЯК УДОСКОНАЛИТИ СВОЮ УВАГУ

1. Якщо ти неуважний, це означає, що твоя увага спрямована на щось інше. Визнач її об’єкт. Подолай суперника. Спрямуй силу уваги, куди слід.
2. Увага є і умовою, і результатом твоєї діяльності.
3. Якщо ти уважний – засвоїш матеріал, є концентрація уваги потребує твоїх свідомих дій.
4. Готуй все необхідне до початку уроку. Твоя організованість сконцентрує твою увагу.
5. Ти повинен ставити своїй увазі чіткі завдання: на що саме вона має бути спрямована.
6. Оскільки при втомі керування увагою погіршується, для її відновлення потрібно вчасно відпочивати, займатися автотренінгом, використовувати спеціальні вправи.
7. Використовуй здатність незвично привертати увагу. Уявляй звичайне як не звичай (наприклад, ти інопланетянин і сидиш на уроці землян).
8. Під час виконання завдання час від часу запитуй себе: «Про що я думаю?».
9. Якщо ти виявив, що твоя увага розсіюється, достатньо буває одного цього запитання. Якщо не допомогло – зміні положення тіла, або почитай вголос, підсилюючи чи зменшуючи силу звуку.
10. Зосередженню уваги допоможуть і прості запитання, які ти можеш ставити собі час від часу: «На яке запитання щойно відповідав однокласник?», «Яке запитання щойно поставив учитель?».
11. Якщо ти не зміг зосередитися на виконанні завдання – просто повтори його, можна вголос.
12. Структуруй матеріал конспекту, підручника (створюй таблиці, схеми тощо). Тоді обсяг уваги збільшується.
13. Намагайся набути максимальну кількість навчальних навичок, вони здійснюються без участі уваги. Вона потрібна тобі для нового, цікавого, важливого.
14. Перевіряйте з сусідом по парті роботи один одного, це сприяє розвитку уваги.
15. Щоб привернути свою увагу до матеріалу уроку, знаходь те, чим він пов’язаний з твоїм досвідом, інтересами.
16. Більше працюй з підручниками, оскільки це тренує увагу.
17. Не поспішай при зміні видів роботи. Зважай на те, що внаслідок неповного, незавершеного переключення уваги можуть виникати помилки.
18. Не намагайся робити багато справ одночасно, бо частий перехід від однієї діяльності до іншої зменшує увагу.
19. Враховуй, що ступень і обсяг уваги пов’язані зворотною залежністю – збільшення обсягу елементів, що сприймається, викликає зменшення уваги і навпаки. Тому важливий матеріал повторюй окремо.
20. Вигадай свій власний жест (по коліну плеснути, смикнути себе за вухо…). Коли твоя увага зменшується цей рух м’язів допоможе тобі відновити її концентрацію.
21. Знаходь чинники, які сприяють підсиленню твоєї уваги (легка музика при читанні, відповідне освітлення тощо).
22. Враховуй вплив природних чинників: в дощовий день концентрація уваги зменшується, а отже тобі потрібно приділити більше часу (повторень) для виконання завдань.

Джерело: http://shkola-licej6.te.ua/porady-uchnyam

ЯК ГОТУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.
2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.
3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З’ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.
4. Якщо в тебе є комп’ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.
5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.
6. Між уроками роби перерви.
7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам’ятати.
8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова – найважливіші в кожному абзаці).
9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.
10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам’ятати матеріал.
11. Складай план усної відповіді.
12. Перевіряй себе.

Джерело: http://shkola-licej6.te.ua/porady-uchnyam