В

ВЕКТОР [латинське vector – той, що несе, або той, що везе] – це напрямлений відрізок, тобто відрізок пря­мої, якому приписано певний напрям. Позначають  (А – початок,  В – кінець  вектора), або . Зображають у вигляді відрізка прямої з стрілкою. Поняття вектора ввів У.Гамільтон (1846); воно відіграє велику роль у математиці, фізиці, механіці та ін. Кожну фізичну величину, задання якої визначається не тільки числом, а й напрямом, зображають відрізком певної величини та відповідного напряму і називають вектором; довжина вектора дорівнює числовому значенню цієї величини. Прикладами таких фізичних величин є сила, швидкість, прискорення, момент сили тощо. їх називають векторними величинами і часто ототожнюють з векторами (наприклад, кажуть: сила є вектор).

Розрізняють вектори вільні, ковзні і зв'язані залежно від означення поняття рівності векторів.

Вільні вектори вважають рівними, якщо вони колінеарні, однаково напрямлені і мають рівні модулі. Вони не змінюють свого значення при паралельному перенесенні їх у будь-яку точку простору. Момент пари сил зображають вільним вектором.

Ковзні вектори вважаються рівними, якщо вони ле­жать на одній прямій, однаково напрямлені і мають рівні модулі. їх можна переносити уздовж прямої – лінії дії. Такими векторами зображають сили, прикладені до твердого тіла.

Зв'язані вектори вважаються рівними, якщо вони прикладені в одній точці, однаково напрямлені і мають рівні модулі (вектор сили, прикладеної до точки пружного тіла).

ВІДРІЗОК— частина прямої між двома її точками. Іноді під відрізком розуміють множину точок х числової прямої, які задовольняють умову а < х < b, де а і b – координати кінців відрізка. Відрізок, як і сегмент, часто позначають [а, b].