Д

 ДЕДУКЦІЯ [від латинського deductio – виведення, відведення, введення] – це логічний умовивід від загаль­ного до конкретного, від загальних суджень до частко­вих або менш    загальних висновків. У науковому пізнанні дедукція нерозривно зв'язана з індукцією.

Дедуктивний метод полягає в тому, що кожне нове твердження виводиться з сукупності раніше встановлених тверджень. Фактично більшість геометричних теорем виводиться дедуктивним методом, проте не завжди у формі строго розчленованих ланцюгів або низки силогізмів. Дедуктивна система побудови або викладання якоїсь теорії полягає в тому, що насамперед встановлюється система первісних понять і первісних відношень між ними. Потім формулюється система аксіом, яка встановлює взаємозв'яз­ки між первісними поняттями і до деякої міри визначає основні поняття та основні відношення між ними. На цій базі вводяться нові похідні поняття за допомогою означень і доводяться різні твердження та наслідки з них.

Теорію дедукції вперше розробив Арістотель (IV ст. до н. е.). У XVII ст. цим питанням займався Р.Декарт.

ДЕКА...   [грецьке deka – десять] застосо­вується в метричній системі мір для десятикратного збільшення оснозної одиниці, наприклад, 1 декаметр (дам) — 10 м, 1 декалітр (дал) = 10 л тощо.

ДЕКАЕДР [від грецьких deka – десять і  hedra – основа, поверхня, сторона]—десятигранник, тобто тіло, обмежене десятьма плоскими гранями. 

ДЕЦИ .. [від латинського decern — десять] застосову­ється в метричній системі мір для зменшення основної одиниці в десять раз, наприклад, 1 дециметр (дм) = = 0,1 м, 1 дециграм (дг) — 0,1 г, 1 децилітр (дл) = 0,1 л тощо.

ДІАГОНАЛЬ [від грецьких dia –через, крізь і goni – кут]. Діагоналлю многокутника називають відрізок прямої, що сполучає дві його вершини,  які  не лежать на одній стороні; n-кутник має ^n(n-3)/₂ діагоналей. Діагональ многогранника — відрізок прямої, що сполучає дві його вершини, які не належать одній грані.

ДІАМЕТР [від грецького diametros – попе­речник]. Діаметром кола (кулі) називають відрізок прямої, що проходить через центр кола (кулі) і обмежений точ­ками перетину цієї прямої з колом (поверхнею кулі). Діаметр кола (кулі) є найбільшою його (її) хордою. Цю властивість діаметра можна взяти за його означення. Діаметром називають також довжину зазначеного відріз­ка. У цьому розумінні діаметр дорівнює двом радіусам. Властивість діаметра ділити коло на дві рівні частини встановив ще Фалес Мілетський (VI ст. до н. е.). Йому також приписують твердження, що вписаний кут, який спирається на діаметр, — прямий.

Діаметром кривої другого порядку називають геомет­ричне місце середин паралельних між собою хорд. Діа­метри еліпса і гіперболи проходять через їх центри; діаметри параболи — прямі, паралельні її осі.

У розумінні поперечника поняття діаметра поширю­ють на будь-які геометричні фігури і множини. Діамет­ром фігури (множини) називають тоді точну межу верх­ню відстаней між різними парами точок, що їй належать. У цьому розумінні діаметр-еліпса дорівнює довжині ве­ликої осі, а діаметр квадрата — довжині його діагоналі.

ДОДЕКАЕДР [від грецьких dodeka – двана­дцять hedra – основа, поверхня, сторона] — два­надцятигранник; це тіло, обмежене дванадцятьма п'яти­кутниками; має З0 ребер, 20 вершин, у кожній з яких сходиться 3 ребра. Правильний додекаедр є одним з п'яти видів правильних многогранників (платонових тіл). Він обме­жений дванадцятьма правильними п'ятикутниками.